«Спати з жінками» у різних містах

Потяг «Київ — Ужгород» швидко мчиться по забутій Богом країні, в центрі Європи, через міста, у яких живуть знайомі люди. Міста, у яких багато спогадів, потяг порушує нічну тишу, освітлює темряву. Після виступу у Львові, приблизно між третьою й четвертою ранку, поет відчиняє двері свого купе, у якому сплять жінки. Він згадує вірш «Спати з жінками», який колись написав американський поет Кеннет Кок, «Спати з жінками: при світлі зірок, так ніби янголи, спати у потязі, в зоряній піні, спати з ними –...
Читати далі →

Один день з життя качки...

На вулиці шалений вітер грається із твоїм волоссям. Я чую це. За вікном все гуде, а гілки найвищих дерев б’ють по нашому вікні, ніби вітер лупцює його за те як він посмів прийняти перші промені тепла.          Я цілий день ношуся по квартирі, намагаюся вичитати в Інтернеті як правильно приготувати качку фаршировану яблуками. Хочеться тебе здивувати. Ти вартий того. Ти найвартіший, якщо є таке слово. Приходиш до мене додому не щоб переспати зі мною, а прибити полицю, приходиш до мене в ліжко – н...
Читати далі →

З Днем подяки: кому потрібно дякувати

Дякувати потрібно найближчим, тим хто завжди поряд, хто підтримує, батькам. Вартим того друзям, знайомим, навіть якщо потім тих людей змиє хвилями Вашого бурхливого життя. В першу чергу Богові.   Тенденції цьогорічного Дня подяки просять їжі ( до речі, хто дотримується, то в православних ...
Читати далі →

Там, де був

Пізнавати красу і отримувати від того естетичне задоволення – велика і неймовірна сила. Чимраз переконуюся у цьому. Можливо обставини так складаються, можливо просто вдається бути в потрібному місці і в потрібний час. Але набуті нові враження заряджають на весь робочий тиждень. За кілька годин...
Читати далі →

Amor patitur moras

Люблю, коли до мене приїжджають з Сум у Чернівці. Я постійно запрошую друзів, розповідаю про місто моїх снів, усім показую фото... Я люблю Чернівці. Та й хіба їх можна не любити?

Яскраві будинки, вузенькі вулички, милі балкони і бруківка... Я люблю навіть цю погоду і навіть цей туман... О...
Читати далі →

Легеньке до кави

ХОЧУ КАВИ .. А коли я прокинуся, цього всього не буде. Вчорашнє, лихе і слізливо-гірке, просто піде, а я прокинуся… Буде новий день, прохолодно-свіжий, у якому трохи сонця, трохи ранкового туману,  а трохи терпкуватого осіннього диму. А тепер – вечір. На підвіконнику стигне кава &...
Читати далі →

Місто моїх снів

Люди такі неоригінальні... Завжди ті ж самі питання, ті ж самі фрази... «Чому приїхала так далеко?» «А десь ближче не було університету?»... Ну звісно, протягом 886 км не було жодного університету! Не знаю, як в кого, а за моїм вікном 21 століття! Я просто люблю це місто. Цю ...
Читати далі →

Підкажіть хто це зробив?

По дорозі додому, мене чогось потягнуло пройтися сквером Франца Йосифа. Йдучи повз, помітила на паркані напис. Цікаво було б дізнатися хто це зробив. Можливо, вийшло б хороше журналістське розслідування...




Читати далі →