Буття в нелегітимному світі: модус резидента

По цю сторону гріхопадіння досконалість є або відносним понятттям, або орієнтиром, котрий веде до мети, однак неодмінно втікає, неначе лінія горизонту. Таким чином, будь-яка «точка» зіпсованих (чи породжених?) гріхопадінням часу і простору характеризується, по-перше, певним рівнем (наявн...
Читати далі →

Без названия

Открываю,
Вновь вдыхаю,
забываю,
провожаю.
Сон из мая
вспоминаю.
Возле края
прижимаю.
Отдыхаю,
вижу стаю.
Выдыхаю.
Чашку чая
Возвращаю,
поднимаю,
закрываю...
Читати далі →

Холод

Я мечтать 
перестал, 
это страшно.
Мне плевать 
кто забрал, 
ведь не важно

Собирая
нелепые мысли,
Забывая
все то, что нависло,
Я пишу и дышу... Это кисло.

Сумасшествие
так озаряет,
что в приветствии
Читати далі →

Крадучись ми співали щось знайоме...

Крадучись ми співали щось знайоме,
танцювали на очах у всього світу,
Світло було у такому заломі,
що ти дарувала мені шматочок літа.

Боячись, що хтось побачить,
ти ховала мене в своєму погляді...
Хтось сказав, а що це значить,
те, що у нас на обличчі замість ...
Читати далі →

Изнутри

Постольку поскольку я бываю как все
Идя по дороге, думаю о хлебе
Или о том, как уехать летом в Туапсе
Или почему все плоское на небе?

Тридцать шесть градусов на душу
и я опять великий уникал
А одиночество, нада же,
как будто никогда и не бухал...

Б...
Читати далі →

Шлях Світлайтіні

Подвійна будова світу подвоїла людину. В ній наружу постійно прориваються антиномії. Антиномії світла й тіні. Темряви і відблиску. Трепетне й зворушливе відчуття, коли спостерігаєш за співпрацею білого й чорного, світлого й темного. Бачиш їхню протилежність, їхню різність та контрастність. Світле ...
Читати далі →

Диво осені...

У калюжі оживав цілий світ розпеченого листя та сірого шуму... З кожною новою краплею дощу він виростав, наповнювався дивовижнім та інтригуючим запахом осені... Повітря було тьмяним, важким і яскраво-оранжевим водночас. Так, ніби серед буденних навіювань меланхолії пробивалися на світ яскраві спог...
Читати далі →

Світ майбутнього призведе до смерті людини?

Відвідавши лекцію Святослава Вишинського "Neoконсервативний postмодерн", зробив для себе декілька висновків. 1. Філософія потрібна. 2. Де-не-де вже наступила епоха постмодерна. 3. Філософія буде затребувана в "іному" світі для пояснення еліті (у широкому розумінні) значення наступивших змін. 4. Майб...
Читати далі →

Ризик як ціна свободи

У філософії, як і в літературі, по-справжньому цікаві тільки імена, що дотримувались радикальних поглядів, пройшли неканонічні життя - або просто погано закінчили. Ризик як ціна свободи.
Читати далі →

По коліна в жалобі за втраченим

По  коліна  в  жалобі  за  втраченим,  
тим,  що  могло  не  забутись,  не  зникнути,  не  зійти  з  колії.  
Ще  рано. Ще  рано  топитись  слізьми  й    з  незабудк...
Читати далі →