Як подякувати за Перемогу?

Ранок 9 травня 2013 року. Кава, Фейсбук і смуток. Френд-стрічка закидана вітальними листівками з Днем Перемоги. Щиро так... Але в мене в друзях нема жодного ветерана. А листівки їм Є. Так вітання в пустоту, лайки, пафос. Невже ми знаєм ціну нашого «подобається»? Чи не соромно нам приєдну...
Читати далі →

Нічна їжакоманія

Минулої ночі прокинулася від гавкіту моєї творчої собаки. Як правило їй вночі сняться добрі сни. І вона рідко заливається попсово-псячими серенадами. А тут так співає, що хоч аплодуй! Нє, ну скільки можна? Невже у Мухи ранній склероз? Може чотирилапа забула, що тут в будинку люди. Врешті решт &nd...
Читати далі →

Назвали переможців конкурсу «Книга року» за 2012 рік

Журі обласного конкурсу «Книга року», очолюване першим заступником голови облдержадміністрації Георгієм Галицем, визначило кращі книги Буковини, які побачили світ у видавництвах області  у  2012 році. Про це йдеться у повідомленні на офіційному сайті Чернівецької ОДА. За резуль...
Читати далі →

Приїжджай, поки є мости і квітнуть дерева

Важко, коли обсипається цвіт абрикосів і вишень. Я дивилася на них щодня, насолоджувалася солодким ароматом і навіть приїжджала на велосипеді до найрідніших чернівецьких дерев. Щось розказувала, слухала і фотографувала. Потім кидала на траву спортивну кофту, ховалася у рідких травах… Перед оч...
Читати далі →

«Цілуймо руки» таксистам?

Якщо правда, що священики рятують душі, то таксисти наш час за наші гроші. Неодноразово з ними поспішаємо на пари, роботу, у відрядження, на дружні посиденьки… Цим людям – сповідаємося, слухаємо їхні новини, тішимося від поїздки, або ж псуємо нерви. Так уже склалося, що частина мого жит...
Читати далі →

Будапешт у Чернівцях, або як «Сільва» зібрала всю свиту Чернівецької ОДА

Отак би щотижня ходили в театр! Чоловіки у костюмах від Стелли і Вороніна, дами у нарядах з дорогих турецьких і дуже дорогих міланських магазинів, з квітами і посмішками… Такими я довго пам’ятатиму чернівецьку еліту, яка прямувала на оперету «Сільва», Будапештського театру....
Читати далі →

Леді не повертає...

Перечитую новини і розумію, що майже весь світ сумує за Маргарет Тетчер. Цікаво, що за життя мало хто з наших журналістів (особливо регіональних) писали про її діяльність. У нас інші вожді і ув’язнена леді. Що нам тоді Маргарет? Це ж тепер топ-тема і безкінечні сентименти. Українські колеги пи...
Читати далі →

Молочный город

Сегодня все утонуло в белом парном молоке. Черновцы прижались к материнской груди, и сладко упиваются жизненным благом. Они стараются забыть о вечных неурядицах, о модных цветах да извилистых дорогах. Как-то все притихло под молочным паром и церковными колоколами. Верующие не спеша исчезают за две...
Читати далі →

Импровизация воспоминаний

Это была нежность. Не любовь. Не страдание. Только слова, взгляды и краткое дыхание. Мне нравилось смотреть, как ветер касается твоих глаз и мягких волос. Я чувствовала, что за спиной растут маленькие крылья от твоей музыки. Эта нежность была похожа на бабочку. На крылья, которые радуются только рад...
Читати далі →

Треба авіарейси. Хоча б до Путили

Сьогодні їхала в далеку Путилу. За ті пів року, що я там не була, вона таки дуже змінилася. Хоча й навкруги гарні, засніжені гори, сердечні люди і стрімкі гірські води… Весь цей пейзаж перекреслюють не те щоб жахливі, а повоєнні дороги. Вся дорога з Чернівців до Путили нагадувала мені навчаль...
Читати далі →