о боже, як я скучаю. я випила купу чаю. я абсолютно нічого не помічаю. і досі переглядаю безглузді фільми на ноуті. мені зовсім все'-одно на ідіотську рекламу й білборди,  із них усіх на мене дивляться скажені нелю'дські морди. у маршрутках заливаються ненависні мені акорди, і я їду далі із думкою «які ви все ж таки бровдури». як ти? що ти? де ти? десь у хаосі зараз літають комети, у гарячій точці ревуть кулемети, а я досі слухаю старі плівочні касети, що так довго були притрушен...
Читати далі →

тільки пусто без тебе у сні... і хто ми тепер такі? у пам.яті загубилися... і наче ще живі ми снами у снах межуємось.коли ми були молоді годинами до кінця краплинами по склі слідами... зникали й зникаємо як завжди...хтось говорить про сміхсміх — він поручвін падає наче сніг до ніг ховаючи внутрішній слід:ми з тобою колись були ми моглихтось забрав від дверей ключі хтось усе розбивщастя на пальцях один два три... можна зібрати уламки а спогади… зітри...хочеш... усе від...
Читати далі →

"… я б тебе дощем заколисала, з липи чаєм кинула б в похмілля, музику по нотах розписала, з звуків тих, що нашуміло гілля. Всі краплини барабанять в стріхах, я тебе на рученьках гойдаю, лиш роса спочине на повіках, я  цілую… а тебе немає...." Ти могла б і бігати й всміхатись, кучері від вітру поправляти, у сімнадцять вперше закохатись, і стареньку матір обнімати. Та ніхто не назбира малини, нікому млинців наготувати, бо нема маленької людини, що й не встигла нею по...
Читати далі →

Від Миколи Рачука. Отямся, Росіє, Бо Жнуть те, що сіють.                                 РАЧУК...
Читати далі →

ото переглядала старі файли на комп'ютері і знайшла… отаке архе… най жиє))) гойда-гойда-гойданочка а я твоя коханочка колихала рута мяту коханочка колихала земля небо спати клала земля небо а я тебе будеш сонце моє спати я тя буду колисати не як дитє а як счістє чість моя — чість твоя с-чістєєєєєєєєєєє…...
Читати далі →

Шукаю в собі корені депресії, і хмари за вікном цьому сприяють, дощі розклались небом частинами дисперсії, вітри дерева й душі нервово колихають.. Бруківка хвилями дихає під колесами, вузенькі вулички торкаються до ребер, моє терпіння до цього міста стесано, як і моє терпіння стесано до тебе... Вертаюся додому, але ці камбеки, стають нуднішими за сірий дощ в вікні, нема для шлюбу більше небезпеки, коли на сірий дощ спотворюються дні Твої думки блукають у футболі, і ще більш ст...
Читати далі →

Сумую дико і безмежно я за часом тим, коли мій тато був безмежно молодим, за маминими ніжними руками, що теж не помолоділи із роками.... І я ще безтурботна, з малюсіньким хвостом, за сусідським бігаю котом, так швидко бігають лише роки, та не молодшають чомусь мої батьки.......
Читати далі →

Це моя і твоя країна, Вона, як ніколи буде єдина. Разом карпатські полонини із херсонськими степами, Слобожанщини млини із кримськими горами.             * * * У нелегкі для країни часи Нас роз’єднати захотіли межигірські щури. Але навіщо? Для чого? У нас такого не було до цього!             * * * Вороги із-за стіни Лиють бруд на наших святих, Вони об’єднались заради цього, Але знайте! У Вас не вийде нічого!             * * * Так об’єднаймось і ми браття Після стількох років прок...
Читати далі →

Вибиваються локони з гарної зачіски, міняються гримаси брудної натури, я не витримую більше шаленого натиску... які солодкі тортури... Приліпи мене до фіолетових стін, розстріляй очима зеленими, впиваєшся в вени як героїн, і всі зони стають ерогенними. Руками загрібаєш кожен мій видих, і крик застряває між пальцями, любити тебе до коренів сивих, довіку лишатись коханцями. Із губ твоїх мене кидає донизу, мабуть, так гріх починається, ось так і ось тут без сірників і без хмизу,...
Читати далі →

З приводу безкінечно актуальних творів сучасних письменників, які планують залишитися в історії. Читав збірку китайської класики і думав, який принцип відбору? Які твори (вірші) китайці пронесли крізь столітття, і через вісімсот років читають (дивляться на них, оскільки ж ієрогліфи) затамувавши подих. Просто назви шедеврів. Один має назву: «Вчуся розганяти хандру, валяючись у ліжку до середини дня». Інший: «У задніх кімнатах дому слухаю ввечері цикад». Оскільки наші письменники надають перевагу ...
Читати далі →