Я скажу «ні» синиці в жмені, Я скажу «ні» чужим снігам. А, може, це занадто божевільно, Шукати істину в твоїх очах.   А, може, треба пережити все – тим часом, Заки прилетять ворони і розтануть сни. І не цуратися вовчої зграї – тим паче, Що багатьом...
Читати далі →

Цього ранку я повинен був сидіти вдома, дивитися телевізор, переглядати різноманітні сайти в інтернеті й думати про пейзажне фото. Такі денні обов’язки я прокручував в перемішку з останніми кадрами сну. Була 6-та ранку, надворі темно. Перші світлячки зимового ранку залізли до нашої кімнати вж...
Читати далі →

Зима зі снігом – це зима нормальна. З морозом, з білими кучугурами, з хурделицями… Ох, як же в дитинстві я любив це слово, «хурделиця». Воно дивне, магічне, казкове, малює мені образ маленької хатинки з жовтими віконцями і густим стовпом диму над димарем. Хурделиця замітає, ...
Читати далі →

Гіперболи та метафори, драми та трагедії - в моїй крові. Я сама автор своїх катастроф, і сама собі месія і просвітитель, адже ніхто мені не може допомогти, тільки я можу вигадати собі порятунок. Десь о 6 ранку мене накрило хвилею роздумів, треба було пометикувати від кого зараз варто втікати і де шу...
Читати далі →

Коли в житті ви падаєте, наче Наомі Кэмпбелл на показі Vivienne Westwood в 1993-му Ви завжди маєте можливість піднятись та йти далі... Не зважаючи на думку навколишніх, йти проти течії, бути не такою чи не таким. бути особливим, бути собою.... PHILIPP PLEIN  campaign, яку вдало зробив Terry R...
Читати далі →

Моя голомоза зима 
Хмарами 
Мозолями 
Минуле – моя тюрма 
Майбутнє – моя труна 
Теперішнє – бій з вітряками 
Зима анулює зміст 
Зима зневажає розум 
Всі вірші коту під хвіст 
Вмирає прот...
Читати далі →

влітку вона купувала гори.
“навіщо вони їй?” - питали люди.
вона просто любила сніг
і хотіла щоб він увесь належав їй.

та прийшла осінь і хтось сказав
що скоро з неба летітиме він.
вона захотіла купити небо
але люди казали
що хмари постій...
Читати далі →

1.

[я заплющу очі, щоб уявити те, як повертатимуть додому. відчуваючи потоки вітру, і, прохолодну землю, я зроблю крок босими ногами, по осінній зволоженій (пожовклій) траві, щоб не поспішаючи зануритись у мряку листопада і зникнути так, як зникали ми тоді… коли були дітьми]
<...
Читати далі →

Ми виїхали близько другої години ночі, аби зустрітися з ним. Чотири години їзди в сторону Карпат і, біля печерного монастиря черга – з десяти чоловік. Мимоволі оглядаємось – нічого особливого непомітно, лише – вхід видовбаний у скелі і старенькі двері покрашені в зелений колір. Читати далі →

Схоже, нинішня влада в Чернівцях (звичайно, не тільки в Чернівцях, але наразі говоримо тільки про серце Буковини) взагалі не має ані стиду, ані совісті. Цікаво, про що на минулому тижні збирався звітувати в.о. Чернівецького міського нєдоразумєнія, якщо для всіх просто очевидний колапс у ситуації з п...
Читати далі →