Є у мене книжечка. Називається «Шведські прислів’я та приказки». Гарно, влучно, просто, по-філософськи написано там і про долю, і про правду, і про кохання, і про сімейне життя, і про війну і владу. Хоч багато прислів’їв і приказок сягають своїм корінням у далеку давнину, але мудрість у них не втратила своєї актуальності й зараз, бо сценарії життя повторюються. Вибрав деякі прислів’я і приказки і вирішив опублікувати їх тут.Хочеш зробити добро – не відкладай його на той світ.Краще бути паном над...
Читати далі →

Пройди крізь мене проливним дощем, і димом тим, коли згорає листя, побудь для мене добрим казкарем, чорнилом чорним на папері чистім. Придумуй, вигадай, а хочеш-набреши!! Яка різниця? Якщо я щаслива..... Та правду лиш  казати не спіши, пройди, пройди як  та осіння злива... Пройди крізь мене пам'яттю навік, життя початком під моїм серденьком, здоров'я дай для немічних калік — зійди в пустелі пагоном маленьким... Пройди веселкою, що п'є з бездонних рік в ту мить, як розцвітає в...
Читати далі →

Закружлять  би нам разом іще один танецьДесь під дахом затишним, під пісню он ту…I”m still loving you… I”m still loving you…В голові буревіями стелиться пам'ятьІ кружляє розкошо  аж в глИбини сну.Може в танці тоді все б тобі описалаКоли йшла швидким кроком, куди бігла я.Все у втечах від себе… і тут ти став шлЯхом.Як той вітер, котрого ніколи не жду.Але все це тумани… і танцю немає…Лише музика грає…I”m still loving you...
Читати далі →

У мене ідеальний був, як на людину. У мене ідеальний був. Прекрасний та не хитрий чоловік. У мене була правда — тільки схибила на основному кроці. У мене була щирість та неземна душа. У мене він все ж був. Коханий. Того, кого любила більше всіх. У мене був… І в мене у середині тонув щодень, лиш гинув — так тонув… У мене був. Таке лиш раз в житті буває. Хто вже раз покохав — вже геть не запалає. Хто раз відчув — коли віддати все готовий У того в серці не туман, а скоро буде попіл! У ме...
Читати далі →

засинати у твоїх руках, прокидатись у твоїх обіймах. ти приходиш іноді у снах, і здаєшся іноді у фільмах. я слова не завжди підберу, щоб тобі сказати як кохаю. просто і банально: «я люблю» (може ми потрапимо до раю?...) я скучаю без тебя порой, ты же где-то далеко на юге. за окном стоит июльский зной, а в душе напротив — воют вьюги. знаю, ти паскуда, тварь, падлюка, і це все далеко ще не все. просто я люблю і будь що буде, просто ти єдиний от і все. 04.07.2014...
Читати далі →

Мовчи. Я не люблю, коли порушується тиша. Вона прекрасна в величі своїй. ЇЇ безодня набагато глибша, Туди сягають лиш найглибші з мрій. Мовчи. Не промовляй мені ні слова. Не хочу чути ані пари з твоїх уст. Нехай загине вся людськая мова, Коли в мені вирує тисяча безумств. Мовчи. Коли не варто говорити. Коли твій погляд скаже все без слів. Коли лиш дотик змушує тремтіти. Ми створені лише для наших снів....
Читати далі →

Осінь. На каштанах пожовкле, іржаве листя. Скільки себе пам'ятаю, вони завжди опадали найпершими. У повітрі пахне дощем і мокрою землею. Постійно мрячить. Любов у цю пору теж своєрідна. Вона депресивна, плаксива, зажурена. Хоча вона — це єдине, що може так приємно зігріти душу. «Мені потрібен космос його очей»... Кохання до тієї людини, яку ти, здається, шукав все життя, і нарешті знайшов, воно таке палке та водночас таке до безтями приємне. І коли ви поряд, ти відчуваєш спокій. Тобі так хороше...
Читати далі →

о боже, як я скучаю. я випила купу чаю. я абсолютно нічого не помічаю. і досі переглядаю безглузді фільми на ноуті. мені зовсім все'-одно на ідіотську рекламу й білборди,  із них усіх на мене дивляться скажені нелю'дські морди. у маршрутках заливаються ненависні мені акорди, і я їду далі із думкою «які ви все ж таки бровдури». як ти? що ти? де ти? десь у хаосі зараз літають комети, у гарячій точці ревуть кулемети, а я досі слухаю старі плівочні касети, що так довго були притрушен...
Читати далі →

Я чую доленосний дзвін із сЕрць народів, Десь серед неба розрізають небокрай боги. Хтось насміється чванно: «ха, про бога...», Та вже не смішно навіть стало і мені... Коли історія затихла в передгром'ї бою, Звертання лине не лише до «раціо» людей, Коли у серці щось невпинно тобі коле, Тоді пора народе, йти до душ-архей. Русини. Руські. Українці-діти. Народ, народе -  крапля в море-мі… Нас щось тримає вище ніж надвіра, То не лише останки давніх «язиків»- То щось надзЕмне, вище дещо...
Читати далі →

Шукаю в собі корені депресії, і хмари за вікном цьому сприяють, дощі розклались небом частинами дисперсії, вітри дерева й душі нервово колихають.. Бруківка хвилями дихає під колесами, вузенькі вулички торкаються до ребер, моє терпіння до цього міста стесано, як і моє терпіння стесано до тебе... Вертаюся додому, але ці камбеки, стають нуднішими за сірий дощ в вікні, нема для шлюбу більше небезпеки, коли на сірий дощ спотворюються дні Твої думки блукають у футболі, і ще більш ст...
Читати далі →