"Далекі і близькі" Володимира Єрмоленка

     Із письмом Володимира Єрмоленка я познайомилась декілька років назад, прочитала тоді його роман «Ловець океану: історія Одіссея». Зробила навіть літературну зустріч біля Маяка на Пруті за цим текстом, так він мене зачепив, але обговорити його не вдалось, бо вже тоді намітилась тенденція, що більше приходять слухати, ніж говорити. Хоча по-своєму було цікаво розповісти про Одіссея як образ загалом. Зараз, якщо я пригадуватиму цей роман, залишиться не так сюжет чи чіткі персонажі, більше внутр...
Читати далі →

Реагування на критику в ЗМІ

Чернівецьке обласне управління лісового та мисливського господарства щодо інформації, оприлюдненої на телеканалі «Чернівецький промінь» 16.11.2015 р. в телепередачі «Чернівці сьогодні», повідомляє наступне.За кількістю та обсягом незаконних рубок Чернівецька область займає останнє місце серед областей Карпатського регіону. Попри це, відсоток відшкодування заподіяної шкоди виявленими лісопорушниками найвищий серед так званих лісистих областей.Більше 44% буковинських лісів є заповідними. Згідно з ...
Читати далі →

"Крым. Путь на Родину": правда про брехню

Фільм зацікавив мене тим, що його можна розглядати, як яскравий приклад застосування маніпулятивно-пропагандистських технологій у впливі на людей та їхню свідомість і підсвідомість. Переглянувши два рази, я взявся за розвінчування деяких міфів та розкриття правди серед суцільної брехні. Якби він був художнім чи фентезі, то чіплятися не було б до чого, а, оскільки, фільм документальний, то варто оцінити – наскільки. Аналіз зроблений у публіцистично-художньому стилі.Кінострічка починається епізодо...
Читати далі →

Метакритика

Говорити про літературну критику в сучасному українському арт-процесі дуже важко. По-перше, будь-яка культурна критика зараз переживає кризу через деконструкцію критеріїв оцінки (привіт Жилю Дельозу та Дерріді), а по друге – з розвитком капіталізму культура, перетворившись в об*єкт економічних відносин, повинна приносити прибуток або опинитись в глибокому андерграунді. Тому критика почала виконувати, скоріш за все, роль промоції та піар-ходу, аніж реально оцінювати та аналізувати. На мою скромну...
Читати далі →

Думайте...

Так склались життєві обставини, що в даний період мого життя в мене різко звузилось коло мого спілкування. І я вважаю що це навіть правильно: я вже не називаю кожного зустрічного другом, я не ділюсь особистими проблемами та переживаннями з першим хто напише мені вконтакті, більше того в мене в рази знизилась кількість переписок в соц мережах. Чому так? Я вважаю, що всі через це проходять. Можливо це один з етапів дорослішання. Я просто почала розуміти де люди використовують один одного, де бреш...
Читати далі →

Яким не має бути українське «міністерство правди»?

Бурхлива реакція на створення «мінстець» (або як його там…) журналістів і громадських діячів була прогнозовано негативна. Основний месидж демократичної спільноти наступний – «ми усвідомлюємо, що якась така фігня потрібна, але через те, що влада нас не спитала і черговий раз здорово натупила – ми цей ваш «мінстець» імєлі ввіду». Тобто коні готові їхати, але їх не влаштовує довжина хлиста… Якщо довжину хлиста відредагувати, то коні не заперечуватимуть і повозка умовного «міністерства правди» повол...
Читати далі →

Василь Шкляр. «Ключ», «Чорний Ворон»: жанрові особливості романів. Частина 2. Постать і творчість В. Шкляра в літературно-критичному висвітленні

Письменник не може бути не критикованим, адже якщо про нього не пишуть – значить, письменника не існує. Питання полягає у тому, яка ця критика: позитивна чи негатива, об’єктивна чи заангажована. Василь Миколайович Шкляр не обділений увагою критики, журналістів та літературознавців, адже автору бестселерів цього не уникнути. Інтерв’ю з письменником можна зустріти на сторінках таких журналів, як «Книжник-Review», «Україна молода», «Дзеркало тижня», «Літературна Україна», «Газета по-українськи» на ...
Читати далі →

Сартр, годы страстей (2006). Рецензия на фильм

«Лучше написать «Критику диалектического разума», чем быть здоровым человеком», – эта цитата с фильма, произнесенная Жаном-Полем Сартром своей подруге и спутнице жизни Симоне де Бовуар, очень четко определяет яркую и неординарную личность выдающегося французского философа и писателя. «Ботан» до мозга костей, целиком отданный работе, не заботящийся о собственном здоровье и физическом состоянии (употреблял пачками сигареты, виски и кофе – литрами; кроме того, принимал амфетамин и другие наркотичес...
Читати далі →

Романтика преступных будней (рецензия на сериал "Острые козырьки")

Романтизация преступного мира всегда привлекала создателей фильмов как метод. Наиболее яркий пример этому – известная трилогия «Крестный отец» Френсиса Копполы. Именно с этой неподражаемой криминальной сагой у меня при просмотре ассоциировался мини-сериал «Острые козырьки», первый сезон которого вышел на телеэкраны осенью 2013-го года.Захватывающий, «острый» сюжет, превосходная музыка (в исполнении преимущественно Nick Cave & The Bad Seeds и The White Stripes), «сочные» операторские кадры, стили...
Читати далі →

"Синевир": жалкое зрелище

«Синевир» – показательный пример того, как НЕ надо снимать фильмы ужасов. Молодой украинский кинематограф еще не успел окрепнуть, так как делает только первые, неуверенные шаги, и эта кинолента наглядно свидетельствует об этом. Хотя, я бы никак не отважился причислить сие творение к украинскому кино. Оно не украинское не только по языку (честно говоря, я шел на «Синевир» с надеждой услышать мой родной украиский, потому был разочарован уже с первой минуты), но и по духу: кроме песен Владим...
Читати далі →