Ніколи не мучте і не робіть боляче людям, котрих ви любите.


Убий мене та пірви мої вени,
Нехай моя смерть насолодою стане...
Зірви свою злість і ненависть на мене,
Хай серце не б'ється, нехай перестане.

Хай крики і муки тебе не спиняють,
Хай кров із сл...
Читати далі →

Я всегда ее видел пред собою…она порхала очень легко и тихо…всегда ее сопровождало легкое фиолетовое свечение…Черная Бабочка…Я боялся темноты. Все свои жизни я помнил, когда находился в Ее утробе. Мне было больно и жаль. Я теперь не Я. Нас Двое. Близнец… Я всегда боялся темноты. Она меня странно обволакивала. В темноте мне являлся огонь. Белый Огонь всегда говорил со мной и мне почему то было страшно, ибо я Его знал очень много лет, и знал мощь Его. Я забыл, когда родился. Но он преподнес анамн...
Читати далі →

Эрос — чувство любви, что связывает двух людей. Не важно добрый или злой Эрос, у всех нас он разный. Есть Эрос Добра и Эрос Зла. Он есть двухсторонним, свое иное качество приобретает от объективных событий в жизни человека. Каждый нуждается в Эросе, он заставляет чувствовать себя нужным,...
Читати далі →

Подвійна будова світу подвоїла людину. В ній наружу постійно прориваються антиномії. Антиномії світла й тіні. Темряви і відблиску. Трепетне й зворушливе відчуття, коли спостерігаєш за співпрацею білого й чорного, світлого й темного. Бачиш їхню протилежність, їхню різність та контрастність. Світле ...
Читати далі →

Ще одна книга Михайла Івасюка збентежила в мені патріотичні думки, гасла й бачення. «Монолог перед обличчям сина» є обіцяною для сина книгою. Про сина книгою.
Ми знаємо сьогодні про Володимира Івасюка, передового композитора й поета середини ХХ століття, майже все. Багато його друзі...
Читати далі →

Історичний роман Михайла Івасюка «Турнір королівських блазнів», який я нещодавно здужав дочитати, бо починав читати його ще позаминулого року, тривожить мені думки й понині.
Найперше врізалося мені до пам'яті вміння Івасюка гратися словами. Архаїзми і діалектизми він легко пестив і ...
Читати далі →

Знаешь?.. 
   Сейчас так тяжело! Мне безумно надоело носить эту беззаботную, счастливую маску на лице! Я устала всем улыбаться, помогать и быть безотказным другом у которого всегда всё прелестно, и который всегда рядом в любое время года, в любое время суток… Надоело быть ...
Читати далі →

Прибираючи кімнату, знайшов на шматку паперу між старими зошитами. Написано моїм почерком, і я навіть пам'ятаю для кого. Для тої яка майже зникла. Але іноді повертається на короткий період.
  Подивись зараз на небо...  Якщо бачиш місяць,  то можеш побачити  як я тобі пос...
Читати далі →

якби
слова
осягнули
той біль
яким
їх часом
наділяють
то враз
наклали би
на себе руки
від неможливості
з ним існувати
так може
було би
й на краще
хіба
насправді
любов
не німа?

Читати далі →

Останні події у світі якось алюзійно відсилають нас до роздумів про цінності. Такі цінності напевно літають у повітрі, ми дихаємо ними, вони чіпляються за нас іззовні, але інколи невловимо щезають з поля нашого зору, адже вони не мають ані фізичного тіла, ані забарвлення. Це щось абсолютно незрозумі...
Читати далі →