Крысолов

З тих есейок-оповіданнячок, що пишуться незрозуміло для кого, але точно для себе))Для терплячих Журналисты, которые еще не свихнулись, или свихнулись не до конца  – малозависимы от Интернета. Чаще всего они его не любят. Поэтому отдых предпочитают проводить без него. Как в анекдоте по слесаря и проститутку: «представь, поехал ты на отдых, приезжаешь, а вокруг станки, станки…». Пару лет назад, уезжая в Одессу,  решил, что эти три с половиной недели проведу без Интернет.Несколько дней откисал на п...
Читати далі →

А мені лінь

Линув час лінивого та ледь поетизованого писання. У всіх людей бува такий час: коли ліньки жити. Сподівання лягає на їжу, котра розпустить трохи твої радості. Ще на вулиці, котрі вже мільйон разів бачив – вони приводять думки до гурту, не збуджуючи їх занадто чимсь новим. Я ліниво пливу собі містом, згодом пливу містом власної свідомості… І вас це бісить, бо до нахабності життя додати мою нахабність, розслабленість і воле вияв – ненависть. Бо ви біжите, ви линете у роботу, а я хочу от саме зараз...
Читати далі →

Людяне тепло, або добро "бєзвозмєздно"

Як часто ви плачете від щастя? Від приємного та теплого спогаду? Просто від того, що до вас хтось звернувся з повною тепла душею? У гаммі світових почуттів, мабуть, не існує такого кольору — кольору добра та правдивості. На мою думку, кожен  із нас має вселюдське право на те, аби обирати колір до власного смаку. Тремтливо рожевий, ніжно-бузковий, яскраво червоний? Безліч, різноманіття,  край кольорів! Для мене ж, особисто, — це помаранчевий, злегка градуючий до коричневого. Теплий, ласкавий ...
Читати далі →

Українська "Айдентіті"

Запишу ще трохи для повчання власного я.(і не тільки)    -Чому це трапляється саме із нами? — Як вберегтися від болю? -Як не стати в’язнем власних хибних думок? -Чому так складно зберегти у серці вірність власному нутру?   -Зациклення на власних негараздах набуває розмірів досвітньої та грандіозної проблеми. Є купа людей, котрі живуть гірше нас. Буденщина – скажете ви? Громадська тіснота сердець – скажу я. Ми зустрічаємо щодня  багато людей, котрі потребують допомоги, але, зазвичай, бі...
Читати далі →

Незвідане кличе...

                                             Так, так, незвідане нас заворожує, кличе і змушує пришвидшено битися ті серця, які справді є неспокійними, небайдужими та відкритими до пізнання нового.    Саме завдяки таким серцям людство прагнуло збагнути таємниці оточуючого світу, підкорити земні вершини, опуститися на дно темних океанських глибин, піднятися в блакитний повітряний простір, проникнути в космічну далечінь.    Саме такі серця, кмітливий розум і бажання незвідане зробити розвідан...
Читати далі →

Мама

Мам прости, я совсем прокурила голос. Мам прости, я опять тебе не звоню. Знаешь мам, а мне действительно нечего тебе сказать… Всё смешалось и в голове бардак теперь. Кто нужен? Кто остался? Ничего не пойму. Только ты теперь рядом. А я стала той, кем не желала быть. Той, которой в детстве ты меня пугала. А ты ведь воспитывала дочь, ангелочка. Кутала в шарфик зимой, одевала розовое платья. Всякие там бабочки на платьях, ленточки в волосах. Покупала куклы, игрушки, цветные книжки, раскраски, фло...
Читати далі →

Боротьба і єдність протилежностей...

                                      А садистсько–«мусорські» «беркути» – це люди?!    А їхні «мусорські» начальники – це люди?!    А різноманітні гебістсько–корупційно–«мусорські» структури – це люди?!    А «пахани» – шефи всієї «мусорні», на якій тримається бандитсько–«мусорський» режим, – це люди?!    А сам «мусорський» режим – «бєспрєдєл» – це люди?!    А прихильники і апологети такого режиму – це люди?!    А мовчазні опоненти цього режиму, які жодним чином не виявляють йому...
Читати далі →

Без кулі в потилицю (?)

Без кулі в потилицю (?). [стаття була написана ще до феноменальної заяви Арсенія Яценюка про «Кулю лоб, так кулю в лоб»]            Монахині-паломниці з Польщі передали тим, хто перебуває на Майдані в Києві, руками зроблені хрестики з цупких ниток. Один перепав і мені. Я довго дивилася на прекрасний виріб і думала, що це так дико, коли люди з чужих країн переймаються серцем за тебе невідомого їм, бажаючи сил і терпіння, а «рідні» брати мочать тебе по голові і переконані, що треба повернутися д...
Читати далі →

«Нічого не боятися, ігнорувати владу, не працювати, страйкувати і відстоювати свою позицію»

Притягнула мольберт з горища в кімнату, бо там нема інтернету. Щоб завжди могти бути «увімкнутою». П’ятий день «мажу», а не пишу картину на таку актуально-банальну тему: «Революція (і нехай кажуть, що це ще не революція), в мені вона точно бушує. На робочому столі...
Читати далі →

Євромайдан. 24.11.2013. Шанс на майбутнє

Вночі прибув з Києва з Євромайдану. Щасливий, задоволений, сповнений оптимізму. 120 тисяч це щось. Плюс інші міста і райцентри. Наразі ми власноруч будуємо своє щастя і своє майбутнє. І оце вже по-європейські.

Читати далі →