Випхатися із дзеркала, або Причетність до людей додає печалі

Мені би випхатись із дзеркала на волю, і тому відображенню надати крил, запхатись пальцями в акрил, а на щоках позбутись солі, під легким подихом вітрил… Ми тут згораєм під променем палючим, еталонів, прикладів, взірців, серед дорогих автівок, дешевих папірців, і під поглядом колючим, накрохмалених білих комірців!!! А наші душі вже пахнуть шашликом, запеченим на вогнищі чуток, приправленим корицею пліток, Ми так жалюгідно махаєм кулаком, і падаєм під асфальтовий каток… дУмк...
Читати далі →

Як тебе не любити, мої Чернівці...

Написано 7.10.2013 р.

      Цими вихідними наше місто святкувало 605-річчя, і я, воізбєжаніє витрати нервів і по збігу обставин, святкувала цю дату у столиці України. Чому витрати нервів? А тому, що не люблю людей, як елементу скупчення, натовпу і шаленого стад...
Читати далі →

Нехай хоч раз покличе Піфагор!

Така назва може бути доречною в усі часи, для всіх народів. А в Україні і подавну. Поясню чому. Якось натрапив на таку гарну і цікаву історію з життя древніх мудреців.

Один час в Афінах великою популярністю користувався софіст Сидоній, який вихваляв себе, стверджував, що він є затребувани...
Читати далі →

"Пішов на відкриття нового торгівельного центру, а скупився знову в секонді"

Нині на будівельному ринку популярні торгівельно-розважальні комплекси, аніж заводи чи фабрики. Міська влада хапається за голову, бо не знає як вирішити проблему з утилізацією сміття, як забезпечити населення робочими місцями, де взяти кошти на ремонт доріг чи освітлення вулиць. Панове, все ж не так...
Читати далі →

Культура спілкування і поведінки

  Категорію "Суспільство" обрала не випадково. Все, про що написала, і всі є частиною соціуму, в якому все то відбувається.
Кожного дня я користуюся послугами громадського транспорту. Проте не щодня стається щось таке, про що хочеться розказати, чим поділитися, від чого застерегти. За...
Читати далі →

Хто ми насправді?

Враження про людину складається поступово, по мірі того, наскільки добре ми її знаємо. Моє перше враження про людей майже завжди хибне. Я ніколи не знаю, чого очікувати і довіряю не тим. Часто ідеалізую людей, а потім бідкаюся, що так помилялася. Кажуть, не можна створювати собі чийсь образ, очікува...
Читати далі →

Про людяність

Якось увечері поверталася додому по вул. Сагайдачного. Посеред дороги лежали два збиті машиною пси. Молодий чоловік, який саме виніс сміття до альтфатера, поставив порожнє відро на тротуар, узяв тіло більшого пса на руки і відніс з дороги до тротуару. Щоб тіло не нівечили...

Просто подума...
Читати далі →

Хамство на автовокзалі

Шановні читачі,   21.10.2012, прийшовши на Автовокзал в нашому місті Чернівці, я хотів отримати певну інформацію про прибуття автобусу Вінниця – Чернівці. Довідка працює до 18.00. Я звернувся туди за 15 хвилин до кінця робочого дня. Окрім мене інформацію хотіли отримати також декіль...
Читати далі →

Вибори 2012. "Перший штурм Беркуту відтіснили журналісти"

05 листопада 2012. Мітинг біля будівлі Центральної виборчої комісії в Києві. "Під час мітингу об'єднаної опозиції, який проходить під ЦВК на знак незгоди з фальсифікаціями виборів, міліція погрожує застосувати спецзасоби до присутніх". 19.00Максим Опанасенко (Бюро журналістськи...
Читати далі →

Парадокс

Щойно в новинах: "Самки воліють мати відносини із самцями, яких природа нагородила великими рогами".
Цікаво, в людському середовищі так само?
Вчора почув, що жіноча біда в тому, що "рогатих" чоловіків одразу не розкусиш і не впізнаєш. Звісно ні! Коли з самого початку він може бути і без ст...
Читати далі →