Вечірнє марево

Прекрасна мить… Вдихнув на повні груди
Повітря чисте вечора твого
І ти, як знак, дорожчий усього
Спасіння, радості, а, може, потім згуби…
Як дежавю… Вогні вечірні міста
Горять так ніжно. Тепло на душі…
Давно не діти, наче й не малі,
А вс...
Читати далі →

Прощання з осінню

Ну що ж, прощай… Ідеш від мене… Осінь. Де ти ступала – інеєм лежить Самотність. Зглянься ж хоч на мить! А я кричав колись, що з мене досить Твого повітря, вижовклих листків. Всього твого, та час вже пролетів… І ти ідеш отак без слів прощання… Згадай, як я ...
Читати далі →

Жінка із присмаком кави

Вона прокидається вранці рівно о шостій
І ставить свою керамічну турку на газову плитку
Для фону шепоче якісь там вірші, неначе молитву,
Та ріже лимонній пиріг ножем негострим.

У неї давно вже нема ніяких ілюзій
Стосовно відносин із чітко спланованим хепі-ендом.
П...
Читати далі →

Вірш, написаний вчора

***  сум'яття вікон. паперові стіни. твій доторк як межа. твій крик немов ти пам'ятаєш сотні тисяч мов. сувої тіней під будинком плинуть - твоя - моя. початок навкруги. заходить сонце,  і зірки над містом спадають розперезаним намистом на твого...
Читати далі →

Осад

Коли вона тоді поїхала, він ковтав алкоголь літрами,
Стрибаючи з рейса у рейс, завжди голодний і з перепою.
Відстібав на кордонах митникам, про себе кажучи: "Поверніть її"...
І так було, доки усі почуття не лягли білим осадом десь під горлом.

Коли він тоді залишився, в...
Читати далі →

Врятуй

Коли порожнеча ставить між нами пастки -
Тримай у обіймах, не дозволяй мені впасти.
Коли мої нерви звиваються, наче змії -
Вбивай це в мені так ніжно, як ти один вмієш.
Натисни кнопки на тілі, як на складному пристрої,
Позич мені квант тепла.
Свого.
Особистого....
Читати далі →

Світло

Від світла твоїх фотоспалахів на шкірі з'являється легка засмага - Альтернативне порційне сонце, яке пронизує наскрізь мою істоту... Відсутність тебе у моїй спальні виводить усі прилади з рівноваги: Вони починають іскрити, заповнюючи перешкодами всі частоти. Ти й сам випромінюєш сяйне світло, у ...
Читати далі →

Фаст-фуди

Багато людей у останні часи обирають фаст-фуди, І стосується це, дорече, не тільки їжі - Все швидке зараз в пошані та навіть престижі, Усе, що не вимагає напруги, полюбляють люди. Через лінь чи нестачу сил, або тупо недолік часу Обирають те, що задовольняє рефлекси - Картопельку "фрі" та велик...
Читати далі →

Чи то справді...

Чи тікати подалі від тебе, чи вже навік залишатися?
Я так дико хочу залізти на стіну до самого небокраю...
Чи ти справді такий спустошений, яким бажаєш здаватися?
Чи я справді така переповнена, якою себе почуваю?
Ми такі радикально різні, це навіть у вічі кидається,
Що ...
Читати далі →

Три сторінки історії жінки

я самотньо сиджу вдома
моя доля невідома
моя доля три сторінки
самотньої жінки

я закутана у розпач
п'ю холодну каву,
що зі мною буде далі
вже ніхто не знає...

АЛЕ
буде завтра,
та падаю знову
твоєю любов'ю
новою сльозою

Читати далі →