Принеси свічку

Місяць вилупував шпари в снігу, ховався в ньому. Пара з ніздрів чорного коня входила в темряву й розчинялася в  ній, як в каламутній до чорноти воді. Було зимно, пахло сирими дровами і дешевими цигарками. І кров’ю. -         Відкрийте ворота,&nbs...
Читати далі →

Хор фотографій

Калатає серце. Неначе хлипає, надсадно так стукотить. Сон і не показується, думкою шастає тривога. Ну хто ж просив складати цифри, ну хто просив … Тепер точно спокою не дадуть. Вже, напевне, шепочуться, що Софія відьма. Спробуй кому поясни, що вона і знати не знає, про шо говориться. Вони сво...
Читати далі →

Маки

Маки. Пелюстка гаряча, серединка зовсім чорна, ніби зотліла грань. Горда квітка, дивна така… А ще кажуть, що польові квіти скромні. Зірвала один мак. Вже в долоні горить, до вітру тріпоче. Здається, що то малий впольований хижак, який дуже сердиться, що впійманий, а тому ось-ось вкусить і вир...
Читати далі →

Cтежки по яких не ходять люди

в цьому селі не було людей. як мінімум ми їх не бачили. я і друг мій андрій приїхали сюди потягом десь опівдні. вийшли на станції лазо і пропетляли кілометрів десять через ліс. карта не брехала. біля річки ми побачили перші двори. старі глиняні будинки (у наполовину розваленому стані) ховалися за ...
Читати далі →

Люби-мене


Полокали гори зливами собі коліна, а червень зливав з цебра на їхні голови та й дужі плечі. Прохолода… Зачерпнути би її та для днини втримати, а то ранок поливає-поливає, та полудень не дуже того і боїться. Стрімким плаєм, накриваючи голову курткою, тікав від негоди до нитки змоклий чол...
Читати далі →

Відчуження

1. Була зима. Грудневі морози тільки-но вступали у свої володіння. Білі пухові покривала огортали околицю. Його знайшли біля залізничної колії. Спочатку побачили босу ногу. Вона була синьоватого відтінку. Коли розгорнули сніг побачили його… … худого… …небритого&helli...
Читати далі →

Воно - тут

ПОЗАДУ.

Тільки не озиратись.

НЕ ОЗИРАТИСЬ...

Я відчував його за своєю спиною, його погляд в потилицю, повільні кроки, якщо це можна було так назвати. Я звернув за поворот, неподалік перехрестя. Те, що переслідувало мене, тримало дистанцію, метрів десять, не більше. К...
Читати далі →

Дивна дитина

То вітер старий треться крилами до старого даху, не бійся Ти чуєш, Антонку? Чуєш, напевне, а ось чи розумієш.. А скоро школа підійде. Твоя мама просила не віддавати тебе до інтернату, я згарячу пообіцяла, та не виживеш ти між звичайними дітьми… Інколи мені здається, що разом зі мною до тебе ...
Читати далі →

Котенята

Наша Муся тієї ночі народила аж вісім крихітних котенят. Коли ми знайшли її, вона жалібно поглянула у наші очі, ніби попросила: “Допоможіть!”

Тоді ти перша угледіла їх – маленьких і вологих.

Вони ще сліпі та, мабуть, не уміють “м’явкати”.<...
Читати далі →

Народження через смерть

… І так ми рухаємось до кінця. Під нашими ногами вже не земля, а пісок. В наших жилах не кров, а вода…  Ми ідемо у світ, який хтось називає – ЖИТТЯм. Наше місце не під сонцем і місяцем, та, хоча біля наших ніг лежать хмари, ми нездіймаємось на них… Нам цього не треба....
Читати далі →