ОСІНЬ

ОСІНЬ, ОСІНЬ ПО ЗЕМЛІ КРОКУЄ. ОСІНЬ, ОСІНЬ СТАЛА НА ПОРІГ. ОСІНЬ ТИХО ЛИСТЯЧКО ФАРБУЄ  В ЖОВТІ, ТА ЧЕРВОНІ КОЛЬОРИ.Дитяча пісня «ОСІНЬ» Прийшла до нас осінь, ні не «унилая пора», а прекрасна та лагідна осінь. І все сталось як у чудовій дитячій пісенці. Мені подобаються усі пори року, але осінь особливо. Окрім пишних плодів садів та городів, наші ліси теж радують своїм урожаєм. Особливо у жовтні.Ось і я скористався нагодою і пішов у ліс. У рідний ліс, із яким я знайомий уже понад пів століття....
Читати далі →

Осінні думки

Осінній дощ мелодійно стукотів, місто розквітала парасольками з під яких доносилося вічне буркотіння ат скарги на погану погоду, а за вікном кав’ярні, закутана в коцик, п’ючи обліпиховий чай, і не тому, що пити каву у кав’ярні банально, а тому, що вона безмежно полюбляє саме такий чай, сиділа дівчина пильно дивлячись у вікно.Але про що вона думала так пильно дивлячись?В думала вона не про погоду і, навіть, не про людей, які ішли вулицею, вона поринула у спогади, в той час, коли була милою дівчин...
Читати далі →

Осінні замальовки

Осінь непомітно підкралась до мене. Навшпиньках, так, ніби хотіла налякати та схопити у свої меланхолічні обійми. Перебираючи речі в шафі, я з надією хочу знайти той коричневий, в’язаний светр, який дуже люблю. Але мої старання виявляються марними. Він схований під тонною інших, часом непотрібних речей. Чому не можна поскладати частину, а іншу викинути — думається вголос. Мабуть, тому, що ця справа потребує часу, якого так мало, і так забагато водночас, особливо восени. Взагалі, я люблю цю пору ...
Читати далі →

Лист до Мами

привіт мам, тут наступила осінь, дощить постійно, холод і кругом вода. Але єдине, що зараз  душу зігріває — то фотографія твоя… Мамусь, ти знаєш, я сумую, хочу до тебе в твої обійми… Нас розділяє всього 500 км і 7 годин їзди, о Боже, я би все зараз віддала, аби тебе обійняти...  А пам«ятаєш, коли я приїжджала, лежала в тебе пів дня на колінах і не хотіла відпускати? Звісно ж пам»ятаєш… Мамусь, я знаю, що у тебе серце рветься від того, що я не можу приїхати, я, певно, погана донька, бо не можу п...
Читати далі →

(Помітка розповіді) Метро - натхнення

Звук породжується крізь шум. Крізь незвичні навушники відлунням гудить метро і людські рухи. Мене надихає це. Треба починати з того, що день сьогодні як подвійна експозиція. Колись спали раз на 2 дні? Таке відчуття, ніби ти пам'ятаєш майбутнє і не можеш згадати минуле, чи навпаки; сонцю вже геть мало відведено останніми ранками, та це ж лише початок. Осінні холоди вони такі потужні… Але не в плані сили змерзеня кінцівок та іншого, а в плані впливу. Вся осінь веде до одного- до усвідомлення. І ...
Читати далі →

І де причина тепер?

Не можна просто так взяти і кинути все на осінь. Хіба вона винна, що ти обираєш у жертву її холоди? Невже пора року повинна бути у відповіді за твої таємні сповіді та неочікувані висновки? Хто винен у тому, що людська натура починає думати тоді, як з голови їй зникає брудне бажання, що виникає у ліниву спеку, натомість, тільки температура сягне +5 — приходять холодні та витончені тези. Тіло вже не те тіло, про котре мріє пів світу бажань. Кров не кипить від бажань плоті, все вимирає, клітини сла...
Читати далі →

в. о.

Не можу це зупинити Не можу контролювати Ця осінь така примхлива І лізе мені у вени Твоя голова безмежна І обрій пісень суміжних Мене полонило натхнення І розум твій захопив Сиджу у метро так тихо І люди навколо рухливі Захоплють все атмосферою І навіть не чують того Метро золоті ворота Художнє сприймання дій Ти осінь моя зсутеніла В ній купа червоних мрій...
Читати далі →

Забери мене, осене, з осені в осінь на потязі

забери мене, осене, з осені в осінь на потязі золотаво-червоні замети — візитка цих вуличок де кохається дощ з чорнотою асфальту на протязі там і ненависть сіра, мов кішка вночі. Білих любощів пароплав переплив перешийки і зник десь за обрієм тільки дим-анімацію в tif.і закріплено пам'яттю і бажання втекти в горизонти, та треба — хороброю але Бог обділив, а натомість покрив серце ранами одна гоїться, інша — стікає на діл сукровицею наче мед в молоці, а бронхіти від смогу виснажують при...
Читати далі →

Так осінь до мене прийшла

Ти влітаєш у осені вогкеє плетиво ... Загадковими сонними й в міру терпкими думками. Зогріваєш шаленую душу палючим затишком, Розбираючи світ фрагментарно — шматок за шматком. Там летить непалаючий лист із людської душі, Вона щойно жила, а тепер опадає  багряно. Там стікають думки у канави з міських сторіч — Вони жили колись, а наразі в історію сходять. І пливуть, і пливуть, умиваючи брук зо спеки. Переплетення сонця і власного сонного марення, Невагомість душі та твоє особисте отруєн...
Читати далі →

Осінь

Я грунтуюсь на осені тій, що з-за рогу спливає. Мої очі ще досі зелЕністю дивляться в світ. Там злітає думок безнадійність у душі щасливі, Там ще сиплеться листя по-троху в лимонність снів.  Сіро-бурим дощем опадає на нас там затишок, Вогкий шлях вберігає від певності власного Я. Ми там поруч. І дощ. І найкраща пора в загравах. Сонце зникло, а дощ все ллє та і ллє.  До початку, до казки, що сталась занадто... Так занадто невпевнено, але ігристо забарвлено, У початок того, що нормальн...
Читати далі →