Не оглядайся

рублені
грані
навпіл
весь світ
кришталю
немає
поплавлені замки
чорніють
під крилами
зневірених
доль
шукачок
нових жертв
віками
морених голодом
твоя
вже за спиною
може боса
а може
з косою

Читати далі →

Не мене

не люби
люби не мене
не мої рухи
запястя
шви
на серці
в голові
не люби
мої
загублені речі
ні листя
осіннє
ні забуті
листи
ніколи
не люби
звук
моїх кроків
вітсутність
крапок і ком
мене
не люби Читати далі →

Вірш, написаний болем

*** ви не бачите, з вікон вилазять діди і стрибають, стрибають один за одним? а внизу, як в раю. там не крутять новин. але нам не туди. але нам не туди.   вікна білені чорним, записані в сни, катеринка бринить у моїй голові бо яка нам різниця, чи винні вони? ...
Читати далі →

Вдих і...

в чорні води
вниз
на глибину
в тьмяно-зеленкаве
непорушне
вічне
застиглий космос
здатний
звести на нуль
жар
всього світу
і дати заново
початок
садам едему
у прірву
холод
тишину
де всі слова
лиш бульбашки
...
Читати далі →

Вам

усе земне
помирає
з криком
волаючи про допомогу
важко дихає
кігтями дере
скидаючи
зміїну шкіру
показує обличчя
тисячі дияволів
невиразних
і непомітних
в безконечному
повторені
вічного нині
тих
що прикидаються
хлібом...
Читати далі →

Вірш, написаний вчора

***  сум'яття вікон. паперові стіни. твій доторк як межа. твій крик немов ти пам'ятаєш сотні тисяч мов. сувої тіней під будинком плинуть - твоя - моя. початок навкруги. заходить сонце,  і зірки над містом спадають розперезаним намистом на твого...
Читати далі →

Весна - сезон душевний...

Коли весною сад неначе райський птах і мариться, що серце у нас – на небесах,   де ангели у білому й блакитному усі, де ранок зустрічають, співаючи росі,   де сонечко, як маківку, рожевить ті хмарки, що десь за обріями плекають наші сни,-   коли душа радіє першому сніжк...
Читати далі →