тітонька яка отримує задоволення від слухання віршів її думки повільно маневрують від одного ерогену до іншого тітонька повисає на люстрі і там розгойдується повільно збільшуючи і збільшуючи амплітуду аби впасти звідти на читця що захлинається доводячи її до вивертання назовні   тітоньк...
Читати далі →

.мені і досі ниє в грудях,
.і все на позначці «критично»
.однак тепер не від вагітності,
.то мабуть дефіцити ніжності,
.болять отак систематично,

.мені і досі страшно думати,
.що дещо стало невиправним,
.я вже забула як то - слухати,...
Читати далі →

18 січня о 18:00 в “Literatur Café” КМЦ «Українська Книга» (м. Чернівці, Центральна площа, 10) відкриється новий сезон Літературних Вівторків! :-)   Після новорічних свят ми знову повертаємося до літературного життя. Не сумніваємося, що на вихідних у всіх було б...
Читати далі →

від себе
ніби реальної
ніяк не втікти
до себе
істинно справжньої
не добратись
ніколи
во віки вічні
я десь на півдорозі
рубаю канати
а в якорів
виростають руки
і тягнуться
мені
до серця
Читати далі →

в жовтому
жовтні
в човні
без води
довкола
й по колу
по чорному
чорним
я автор
та я не суддя
собі самій
заспівай колискову
приобіцяй мені
Бога
на потім
коли стану чемна
Читати далі →

карта світу і так вже достатньо пощерблена а твої джерела мілкі потруєні так лови он на із дещиці щедрої уже що подаруємо   не кидайся у річку із мосту, не фантазуй даремно – помреш людиною хоч би що в тобі було таке неземне – а живишся твердинею   ти вода і земля і...
Читати далі →

В одному з попередніх блоґів Володимира Вакуленка йшлося про переклади поезії. Та й я собі нагадав дещо з моєї перекладацької "діяльності" п'ятирічної давнини. Два вірші польського письменника, надруковані в журналі "?ampa" 2004-2005 років.

 

Piotr GOCIEK

S?uc...
Читати далі →

в тумані
розчинялися слова
губились
люди
і думки
повзли примарами
будинки
повз
а ми завмерли
лиш паперова
квітка
гріла руки 
Читати далі →

Я спілкуюсь на різних літературних сайтах. У прозу не лізу, але поезію берусь критикувати, тому що вважаю себе досить компетентною в цьому плані. Найбільша проблема - це неуважність (поетів) людей, що пишуть вірші, до римування.

Мовляв, он Тарас Григорович римував воля-доля, і нічо - він ...
Читати далі →

Час іде... (Оксана Яблонська) Час іде по бруківці півколами, колами
І стинає весь світ заважкою ходою,
А пісок обсипа з року день невдоволено -
Всемогутній творець йде безликий до бою...

Час закрутить спіраль на орбіту невінчану
І сполоханий сон дремене в піднебе...
Читати далі →