Котилась стиглим яблуком (Різдвяне)

Котилась стиглим яблуком, дарована з Небес,
і теплими долонями підтримувана днесь,
котилась, визріваючи та зерна несучи,
вусатими трамваями літала уночи,
а потім поверталася впівголоса впівтакт,
долонями шкарубкими перетирала мак,
словами перемішаний, зсипала у го...
Читати далі →

Поезія vs проза: погляд з т.з. автора

Дискусії навколо свіженької впершепрозової книги Ліни Костенко плавно підвели довели нас на роботі з колегами до питання - що писати легше - прозу чи поезію? Оскільки з 5ти людей нашої редакції - пишучих щось власне - лише двоє - то я і А.М. Тому ця розмова ні до чого не привела. Але викладу свої ду...
Читати далі →

Метемпсихоз


Я йшов… Все ліс, і ліс, і ліс… Заліз по груди у багнюку. Благав, молив: “Подайте руку”, Та ліс неначе в землю вріс.
Куди не глянь – кругом стовпи. А на стовпах сторукі шіви, А тіло обхопила діва, І кігті жалять мов серпи.
І тулиться г...
Читати далі →

Павло Коробчук. Приватне відкриття

Чим старше стаю, тим частіше помічаю, що в літературі мене уже мало що вражає. Другий день перебуваю у якомусь дивному стані. Несподівано відкрила для себе творчість молодого луцько-київського поета Павла Коробчука. З його текстами була знайома уже давно, але буквально днями по-справжньому вподобала...
Читати далі →

На численні прохання

МІСТАГОГІЯ   Ти чарівна, леле, чарівна, Мов царівна чи королівна…
Я знімаю з тебе пальто, черевички, спідницю, жакетку, блузку, панчіх решето, трусики, станик, корсетку, фарбу з обличчя й очей; ланцюжки, сережки, браслети… Лиш позбувся сторонніх речей, придивився...
Читати далі →

Блаженство

БЛАЖЕНСТВО   Во сне я её увидел, Хоть раньше её и не знал. Она показалась в долине Небесно-зелёных зеркал.   Ко мне подошла и рукою Щемящий огонь зажгла, На гребне волны ароматной В Блаженство меня унесла.   Но Блаженство продлилось недолго, И солнце когда взошло, Она ус...
Читати далі →

Поцілунком

Поцілунком можна різати хліб,
Але що ти зробиш вину?

Десь тьохкотять синички
І падають крихти з вікон,
А пташки цілують асфальт:
Моляться.
Але що вони вимолюють??
Простір…

Рано скаржитись на
Пізно
Пізно скаржитись зранку… Читати далі →

Стриптиз

Моя музика... Мій настрій... Моє тіло... Ти штучно-сумно-деспотичний. Від погляду я зовсім млію, Боюся рухів хаотичних. Чекаю... Може, блиснуть зуби,  Чи кліпнуть очі випадково. Де вже той ранок?  Я розгублена, або вже й навіть нездорова...    Я не щодня стриптиз л...
Читати далі →