Одним дотиком дослідити все тіло – Від вушка до пальчика на нозі. Щоб поцілунків аж закортіло, (Червоніти в присутності Бозі). Язиком зволожити перси, Підсолоджуючи зрідка словами. Лиш не тих, щоб без матів і мерсів Не заїдуть в село до мами.   Тільки дотик, присмак і слово, Щоб...
Читати далі →

літні дні
листям
летять
у прірву
осені
жовті
й багряні
спалені
пристрастю
наших дискусій
я ніжно
складаю букети
це був вівторок
це наш поцілунок
літо скінчилось
ми також 
Читати далі →

Інформаційний простір моїх думок заповнений. Ти не міг би більш предметно формувати свої зауваження? Якщо так, то усі позитиви оформи в додатки-доповнення І нарешті конкретніше структуризуй свої враження.    Чортівня. Та що вдієш? Звідусіль вимагають впровадження інновацій  ...
Читати далі →

Маленькі ніжки кумедного гнома
Щодуху біжать навздогін.
Захлинаюсь від сміху. Втому
Витискаю із власних ніг.

Ми по хмарах стрибаєм смішно,
Як безпечні й дурні стрибунці.
Тільки ти моїх друзів грішних
Чомусь називаєш вівцями.

Я вже...
Читати далі →

Цілу ніч ішов дощ. Місто стало заручником Бога. І скрипіла підлога від моїх недолугих думок. Треба їх позбирати, буде час- розмістити у блогах, Тільки спокій, як попіл, від нічної вологи промок.   Ти сьогодні не мій. Це ще більше доводить до сказу. Я втечу у Контакт, зміню статус, ...
Читати далі →

Отак підкрадалася осінь,
по вулицях тихо йдучи,
багряне і жовте намисто
деревам скрізь несучи.

Та серпень нас радував все ще
останнім літнім теплом,
а бусол збираючись в Ирій,
із літом прощавсь за вікном.

Скрізь чути її присутність:
крізь неба...
Читати далі →

Я знов не сплю - достоту, як тоді,
Коли іще ти не була зі мною,
Коли - мов тінь моїх непевних дій
І скутих болем порухів надій -
Та осінь оберталася зимою.

Я знов не сплю... до ранку, як тоді,
Коли іще ти не була зі мною,
Коли, стрічаючи вряди-го...
Читати далі →

Дивлюся у небо і бачу майбутнє... Зустріла тебе, моє втрачене світло. Не знаю, чи вийде з цього щось путнє, Не знаю, чи дійсно у серці  заквітло..   І спів братів лунає могутньо, Через цей гамір не було помітно, Як сталось для мене щось незабутнє, Як усміхнувася мій вовчик привітно...
Читати далі →

І у вікні мені вбачаються...


Читати далі →

Коли юрба почне топити
У морі жовчі погляд щирий,
Вона народить ту еліту,
Яка виходить із зневіри,
Зневаги, люті і досади,
Що рве і топче прапор волі,
І на святу харкає Долю,
В убогих щастя кволе краде.

У дзеркалах порожніх вікон
Побачити свою нікче...
Читати далі →