Ось такі люди

Є люди, яких часами зовсім не розумію. А деколи розумію — як себе саму. Є люди, які чимось відштовхують, хоч вони всезагальні улюбленці, а є люди, яких цінуєш за справжність. Та людина, про яку я зараз пишу, каже, що цінує людей «своєї групи крові» — які так само дивляться на життя, або ж ті, з якими можна мовчати. Дуже поважаю цю людину, яка так каже, за ту відданість, з якою вона робить свою справу. До самонадриву, до забуття. Без матеріального на те інтересу, і без особистих амбіцій — так не ...
Читати далі →

Сильний чоловік

… Я відчуваю як у вісні рухається кожен твій м'яз. Ти завжди закидаєш на мене свої великі, важкі руки. Прямо на живіт. І важко дихати. Та я знаю, то від щастя. Чим більше ти тренуєшся, тим легше тобі кидати на ліжко і зривати з мене одяг…А мені як завжди важко дихати. Мій чемпіон. Я давно виросла з віку, коли дівчаткам подобаються прокачані хлопці з кубиками на пресі. Я перейшла до віку, коли подобаються сильні чоловіки. Чоловіки, яким легко носити жінку на руках, які запросто тягають жіночі чем...
Читати далі →

Старим садом

-         Приїхала-ис? Ну ти й Богу дєкувати. Та не лишєй трапки під порогом – в хаті роззуєшси. -         А ви мені, дідику, інакші стали – може, просто давно вас виділа… -    &...
Читати далі →

Про мотивацію

Зовсім нещодавно, публікуючи черговий пост на Фейсбуці про свої враження від першої зустрічі з США, зловила себе на думці, що є ще дуже багато всього, про що хотілось би подумати, поговорити. Подумалось про блог...

Одразу хочу зауважити. Мої коментарі щодо Сполучених Штатів Америки жодним...
Читати далі →

Повернення Петера Деманта

Той, хто мандрує далеко від рідного дому, зветься мандрівником, експедитором, шукачем і навіть блукачем. А той, хто мандрує вдома, особливо ніяк і не зветься. Хіба непосидою. Петер Демант, український переклад книги якого, а саме «Зекамерону ХХ», було презентовано 28 травня 2013 року в ...
Читати далі →

Враження від української Національної Географії

Нарешті в руках тримаю «National Geographic Україна». Перший журнал світового авторитету і пієтету, який лишень видали українською мовою для нашої країни. Поява журналу особисто для мене чимось неймовірним не стала, проте захоплення самим брендом «National Geographic» змус...
Читати далі →

Війна на Чапаєва, або як клин клином вибивають

У Чернівцях дороги є. Але вони погані. Як і в будь-якому іншому місті, містечку чи селі України. Після зими на дорожньому полотні ями стали нахабно насадничими. Вони норовлять насадити колесо транспортного засобу до свого глибокого Тартару, в якому зникає все – і міфічні герої з Античності, і ...
Читати далі →

Просто був день (текст + фото)

Просто був день. Ми йшли через село в ліс. Ми йшли лісом. Неквапом. Стежок і доріг не було. Сніг застелив сліди. Не всі. Сліди собак і людини вели в ліс. Ми йшли по них. Йшли білою периною повз чорні стовбури дерев. Звернули ліворуч і пішли широкими кроками. Бо слід інший був широким і великим. Наві...
Читати далі →