Роби те, що тебе лякає

Серена тут подумала.... Назва посту походить з відомої фрази Джонні Деппа, коли той намагався побороти свої фобії. "Якщо чогось боїшся значить треба робити це якумога частіше". Загалом правильно, але є купа..."але". Переступити через себе іноді набагато важче, ніж здається. Навіть взяти до рук нена...
Читати далі →

Про морозний ранок за містом, або з казки в поле

Цього ранку я повинен був сидіти вдома, дивитися телевізор, переглядати різноманітні сайти в інтернеті й думати про пейзажне фото. Такі денні обов’язки я прокручував в перемішку з останніми кадрами сну. Була 6-та ранку, надворі темно. Перші світлячки зимового ранку залізли до нашої кімнати вж...
Читати далі →

Як сніг на голову, або про сніжну зиму (2012)

Зима зі снігом – це зима нормальна. З морозом, з білими кучугурами, з хурделицями… Ох, як же в дитинстві я любив це слово, «хурделиця». Воно дивне, магічне, казкове, малює мені образ маленької хатинки з жовтими віконцями і густим стовпом диму над димарем. Хурделиця замітає, ...
Читати далі →

День янголів

Ви помітили, що із настанням морозів на вулицях побільшало янголів? Лише сьогодні зустріла трьох. Перший зайшов до тролейбуса на зупинці біля "Майдану". Мав років 17, кудлате русяве волосся і великі сірі очі. Стояв у тролейбусі позаду мене і пошепки повторював "Pater noster qui es in caelis..." Ще о...
Читати далі →

За селом у полі

Коли я сідав у маршрутку «Чернівці-Хлівище», я ще вагався чи варто їхати до кінцевої зупинки, чи варто йти в ліс, чи варто шукати забуту дорогу через поле. Хоча в наплічнику була фотокамера напоготові для фіксування баченого, був ніж розкладний та пакет для грибів, було бажання, та сумні...
Читати далі →

Ложка міфу в толерантність Чернівців

Чернівці вже не Черновиці, не Чернауци й не Черновци. Чернівці сьогодні на мапах світу гучно записані «ЧЕРНІВЦІ». І мешкають тут чернівчани, а не черновичани, чернаучани чи черновчани. Кожен зі своїм характером, відмінним світоглядом, особливою поведінкою. Разом чернівчани створюють кол...
Читати далі →

В тумані мрії набувають рис дійсності

Вересневий ранок сонячний. Веселий, кольоровий, насичений. Прохолодний, ясний, тверезий. Ранок восени є натхненним на цілий день, сподвижним аж до вечора.
Буває хмарно зранку, буває дощить, буває й пронизує до коріння зубів. Але зараз мову веду про інший ранок. Про сонячний. Сьогодні зра...
Читати далі →

Як починався ранок одного дня

Насправді ранок починається вдосвіта. Але зазвичай він починається у пересічної людини тоді, коли вона прокидається. Цього ранку я прокинувся зі сходом сонця.
Вилізти з-під ніжної ковдри до прохолодного свіжого повітря змусило бажання бачити все з початку, зі сходу. Спів пташок контрастував з т...
Читати далі →

«Черная магия и ее разоблачение»

(Искренняя благодарность и признательность Булгакову Михаилу Афанасьевичу)

Маленька битва для окремих людей і великий крок для ... відбулись. Сподобалось. Щире, невимушене і дружнє спілкування. Ініціативність і активність молодих людей. Багато цікавої інформації для роздумів і практичного...
Читати далі →

Війна у кожному з нас

13 квітня 2012 року Сергій Пантюк, димпломант конкурсу "Коронація слова - 2011", у Літератур кафе презентував свій новий роман "Війна і ми". Книга має 166 сторінок. За браком часу прочитала її за 2 дні - надзвичайно цікава. Вибрала деякі відгуки про книгу і цитати з неї, щоб переконати Вас в тому, щ...
Читати далі →