Тихе полювання (Прозовий роздум)

Є така людська - ще від первісного стану, ще від природи - схильність, яка називається полюванням. Вона закладена в суті людини. Вона нагадує людині про її місце, про місце, звідки вона вийшла. Про природу. В природі ж усі полюють! І хижаки, і травоїдні, і птахи, і комахи, і риби, і рослини, і бакте...
Читати далі →

Мої світи (Прозові роздуми)

Сиджу за столом перед комп'ютером, поряд філіжанка кави, в сусідній кімнаті балакає телевізор і спить кіт. Я оглядаю в інтернеті новини, новинки, повідомлення, фото, коментарі. Сонце, яке зійшло ще о 05:42, намагається пробитися до мого столу, до моєї кімнати через сусідній дах, але дах неприступний...
Читати далі →

Де ж ви, українські антифа?

Сьогодні потрапило мені на очі повідомлення Інтерфакс-Україна: "На пам'ятнику "Євреям - жертвам фашизму", розстріляним в роки Великої Вітчизняної війни, який розташований у Дніпропетровську в парку ім. Юрія Гагаріна, невідомий зробив хуліганський напис білою фарбою у вигляді фашистської свастики....
Читати далі →

Життя по колу чи по ламаній?

Коло – досконала фігура, без жодного гострого кута. Життя по цій формі – не однакові дні, сірі будні, а насичені подіями сотні годин часу. З кожним сходом сонця  починається урок, натикаєшся на гострі, інколи досить небезпечні кути, які шкодять не тільки фізичному тілу, а й  др...
Читати далі →

Я тішуся, що я проживаю в Чернівцях (прозові роздуми)

Я тішуся, що проживаю не у великому Парижі. Навіть не в маленькому. Я тішуся, що я проживаю не у Відні й не в Лондоні. Я тішуся, що я проживаю в Чернівцях.

Коли до мене приїздять гості з інших міст, вони символічно й риторично звертаються «Боже, яке гарне місто!». І в мені з'...
Читати далі →

"Гадості" про теперішню владу, або Не заважайте! (Емоційний вилив від життя тут і зараз)

Не буду оригінальним у цьому записі, бо буду ґанити нашу українську сьогоднішну владу. "Влада" не вірне слово... Посадовців та керманичів! Ось воно! Саме керманичів, отих безтолкових "рульових", безчесних провадирів, які провадять свої закони без совісті й честі!
Цікаво було б дізнатися, скільк...
Читати далі →

Вступ

Вечірня  вулиця  із  одиноким  ліхтарем, Скрипуча  тиша  підкрадається  нізвідки... Дивлюсь  на  сніг,  який  займається  вогнем,  Мов  сотні  перлів  сяйвом  провідної  зірки..   Та  глупа ...
Читати далі →

Про людину душевну і духовну (Роздуми)

Коло проблем і сфера діяльності... Завдання для роздумів. Питання для пошуку.

І все це до філософії! І все це до науки! Цікаво, чи має релігія щось з цього? Чогось свого?

Питання першою відкрито задала філософія. Шлях відповіді прорубала наука. А релігія що робила?

Читати далі →

"Прокинутись..."

Прокинутись,
втопити очі водою з-під крану.
Знесилитись,
впасти додолу, як краплі туману.
Замріятись,
поглинути неба розорване шмаття.
Не дивлячись,
Як сонця за обрієм гасне багаття...

Стомившись,
гойдатися в ритм мовчання асфальту
Скорившись -...
Читати далі →

Ты. Тень. Я. Единство

...задумчиво помешиваешь синей трубочкой лёд в стакане, улыбаешься чему-то своему, а на душе так больно, как погода за окном: мокро, скользко и снег повсюду, грязный такой, наполовину растаявший, наполовину замёрзший, в окурках и мусоре...
Тебя зовут по имени, ты поднимаешь глаза, в голове сраб...
Читати далі →