Слова

Слова з’являються без дозволу, Без ніякого попередження, І без натяку на полегшення. Тільки давлять, і давлять, і тягнуть донизу. Забуваю про сон, забуваю про їжу… Що таке воля? Тепер я в полоні. Внутрішній цензор з’їдає зсередини, Вже й думати забула про повернення, &ndash...
Читати далі →

Слово про слова (с)

Ну що б, здавалося, слова.
А я їх люблю. Такою собі особистою любов'ю.
Часом вони западають у пам'ять. Вам западали? Мені от запам'ятався такий сюжет.
Наша перша вчителька була іще студенткою, 19 років. У сусідньому кабінеті викладала її колишня перша вчителька, Людмила Василівна, здається. Вона вела паралельний перший клас — А. Ми були Б. Класи мали неоднакову базу книжок.
Читати далі →