Дякую

Ярослава Путько (Лотоцька) 18.04.1924-7.11.2014. Відходить епоха… На похоронах 91-річної жінки було близько 300 чоловік... Вона — ровесниця моєї бабусі. З її дітьми я в кумах. Мої діти і її внуки — хресні братики і сестрички (самі собі таку категорію «родинності» вигадали). До неї приходили, щоб дізнатися як проводити Андріївські вечорниці, як скласти сценарій вертепу, як крутити кривий танець на Великдень, що цікавого можна зробити на Івана Купала. Попадя. Жодного разу не бачила її в хус...
Читати далі →

Спасенні будуть (замальовка про релігійність)

Рогата «трійка», вщерть забита, посопуючи, повільно лізе Головною від Центральної площі до Собору. У задній її частині на кріслах, пафосно розсунувши ноги, сидять хлопці. Їх семеро. Над ними, шукаючи ногами вільний клаптик на підлозі, ледь втримуючи рівновагу, стоять декілька дівчат, жіночки із пакетами у руках та дві старенькі бабусі — їдуть провідати подругу у лікарню на Буковинській… Хлопці, щедро приправляючи мову лайкою, голосно обговорюють, як вони провели свої вихідні. Зрозуміло, що без д...
Читати далі →

Україна... якою я її бачу сьогодні

Чим сьогодні є Україна... Україна для мене це ріки сліз, коли чуєш пісню «Плине кача...», Це море емоцій та ридань, коли дивишся чергове відео про Майдан... Це розмови з більшістю друзів, родичів про погоду, бо зачепивши інші теми можна нарватись на грубість чи стіну «ватизму»... Це відрікання від телевізора і новин, не тому, що там нічого нормального не показують, а тому, що боїшся почути страшні цифри, боїшся дізнатись, що сьогодні в країні знову похорони, страшне це слово «знову»... Це ...
Читати далі →

Кого купувати. На виборах і в роздріб

21 квітня потенційний кандидат на посаду чернівецького міського голови Назар Горук опублікував у мережі ВКурсі.ком розпачливий пост із риторичним запитанням: «Як перемогти олігархічні клани і брехню, не маючи власних ЗМІ?» Блогери кандидата розкритикували, сказали, що не одними ЗМІ перемагають, порадили більше працювати і розмовляти з живими людьми. І це правильно. Але у XXI ст. навіть у такому відносно невеликому місті як Чернівці – медіа відіграють ключову роль у політичних перемогах і поразка...
Читати далі →

Вибори відбулися – проблеми залишилися... (фото)

6 світлин
image

Так вже в Україні повелося, що перед виборами місцеві і немісцеві кандидати традиційно люблять йти до людей, себто показати, що вони з народом, послухати їх проблеми, щось пообіцяти та зникнути… до наступних виборів. Звісно перед цим файно вбравшись у вишиванку чи строгий костюм і, зробивши знимки у стилі «я думаю про людей…, я з народом…», повісити їх на білборди обласного центру. Утім депутати приходили, мінялися, а проблеми людей так і лишилися…

Ще недавно буковинці обирали тих людей, які достойно відстоюватимуть не лише інтереси України, а й області, з котрої вийшли. Зрозуміло, що перед виборами кожен з депутатів обіцяє багато зробити для Буковини і найперше спекулюють на одній з найболючіших проблем – дорогах. Повернімось місяць назад, коли проходив період агітації, тоді у Чернівцях відбулося диво – раптово почали ремонтувати дороги, та так, що на вулиці Білоруській обласного центру трапилася дорожньо-транспортна пригода. А трапилось це через те, що водій зрадів ремонтованій дорозі, задивився на ремонт і влаштував невелике ДТП. Справді, дороги на Буковині, одна з споконвічних проблем, котра «розрулиться» не скоро. Як вважає чернівецький водій Андрій Махолко, цю проблему, мабуть, вирішуватимуть через кілька років. «У Чернівцях я проживаю п’ятнадцять років. За цей час перед президентськими та парламентськими виборами кандидати обіцяють, що зроблять дороги, зремонтують мости. Та час пройшов, а дорожнє покриття ще більше псується. За що тоді автомобілісти платять податок, щоб потім вкладати ще більше грошей на ремонт дороги? А плакати, щоб голосувати за них, розвішують майже на кожному балконі», – каже чоловік.

До речі, про балкони. Проходячи вуличками обласного центру, можна помітити старенькі балкони, котрі від бруду, міського шуму та людської байдужості втратили свій вигляд і почали кришитися прямісінько на голови перехожих. А ще крім балконів на голову можуть впасти і бетонні карнизи. У Чернівцях ще досі пам’ятають, як у серпні 2011 року на вулиці Кобилянської, 7 обвалився шматок карнизу. Тоді у КЖРЕПі №9, який обслуговує будинок, назвали аж кілька причин обвалу, от за ремонт карнизу так і не взялися, лише так-сяк прилаштували бетонним розчином… до наступних президентських чи то парламентських виборів…  Підтвердити нещасність балконів «маленького Парижа» можуть не лише власні очі, а й жителі будинків, у яких балкони ледь тримаються ще на совдепівській арматурі. «Тридцять років тому ми отримали квартиру. За цей період ремонтні роботи проводилися лише кілька разів та до балконів влада так і не взялася. Страшно виходити на нього, бо може обвалитися. Чоловік з сином трохи зацементували його, та чи на довго це втримає його від падіння, не знаю», – говорить чернівчанка Ярослава Колотило.

В управлінні житлового господарства Чернівецької міської ради причиною занедбання міської «господарки» називають відсутність коштів, кажуть, що в обласному центрі треба відремонтувати більше тисячі балконів, а на це потрібно тисячі гривень, а просто благодійністю займатися ніхто не буде і грошей не дасть.

Читаючи статті кандидатів, які ще донедавна молилися на Бога, щоб пройти до парламенту, стає моторошно, адже частина з них робить кар’єру на пам’яті «Небесної сотні», які ще на початку року боролися проти диктаторського режиму. Інші – на героїчних смертях патріотів, які загинули на Сході України.

Видно, забули кандидати до парламенту і про бездомних та жебраків, які стоять з простягнутою рукою майже на кожній вулиці Чернівців. Дехто, щоб посмакувати залишками їжі, годинами вештається біля сміттєвих баків і з нетерпінням чекає, щоб хтось викинув «свіжу» партію сміття. Видовище не приємне, а ще більше не нормальне, коли звичайні люди рахують копійки, щоб купити хліб чи ліки. Як інформують в ОГ «Народна допомога», у Чернівцях зареєстровано більше тисячі бездомних. «Вони приходять до нас і ми пропонуємо їм переночувати і поїсти. Можна і перевдягнутися. Одяг приносять люди», – кажуть в ОГ «Народна допомога».

Проте тут зазначають, що усіх бездомних нагодувати не можуть, бо не вистачає коштів. Для порівняння можна повернутися на кілька днів назад і звернути увагу на білборди, котрі кілька місяців були окрасою Чернівців і за них плачено чимало грошей. Тож питається, чи хтось з кандидатів до парламенту подумав про людей, які нині жебракують на вулицях міста і не мають що вбрати? А замість того, щоб поставити гривеника їм до кишені, волонтери радісно простягають їм буклети з передвиборчими програмами та щасливим обличчям майбутнього обранця.

А мало хто з депутатів знає, що коли надворі тепло, то бездомні ще більш-менш перебиваються. Та з настанням холодів, вони ведуть боротьбу за виживання – ховаються у під’їздах та теплотрасах… Словом, вибори відбулися. А проблеми залишилися, мабуть, знову впадуть на плечі людей?

Дмитро ЛУКАНЮК

Підсумки парламентських виборів-2014 на Львівщині

Однією з особливостей позачергових виборів народних депутатів України на Львівщині були результати голосування в одномандатних округах. Вони виявились несподіваними і складно прогнозованими. З поміж 12 діючих народних депутатів до новобраної Верховної Ради вдалось переобратись лише Ярославу Дубневичу у ВО №120. Усі інші посіли навіть не друге, а третє або четверте місце у своїх округах.Перемогу Ярослава Дубневича (60,01%) варто трактувати радше як виняток з поміж підсумків голосування у Львівськ...
Читати далі →

Європейськими дорогами, або Там, де закінчується Україна (частина 2). Завершення

Само блаженство спати підвипившій женщіні в комфортабельному автобусі (з подушками!!) під вечір, коли не відчуваєш дороги під колесами… і ніг. Нагадую, перша частина розповіді закінчилася на дегустації вин у Егері. Поки за вікном майоріли ліхтарі… стоп, ми ж по полю майже їдемо!!! Які ліхтарі?.. і таки да, все забуваюся, що ми не в Україні… я рахую гроші. Угорські форинти, які всю дорогу яка йменувала «флоринтами» уму непостіжімі! Маючи з собою картку з єробабулюсічками, думаю зняти трохи угорсь...
Читати далі →

Портрет ідеального начальника

                                                                                            Потрібно цінувати те, що маєш,                                                                                                            а не те, про що мрієш.                                                                                                                         Леся Українка   Кожен третій офісний працівник хотів би працювати під керівництвом чоловіка. Наявність дружини і дітей теж асоц...
Читати далі →