Так буває...
Минають в тривозіІ ночі, і дні.Розбиті вітрини,Погасли вогні...Не віримо досі,Що це сталось з нами.Ненависть і сльози…Нажаль, так буває. Хтось іще не награвся в війну,Хтось життя загубив серед поля.Дехто досі кричить: «Не піду!»І тікає на землю чужуАбо мовчки кляне свою долю. Покинуті села,Згорілі міста…Пішов брат на брата.Святого нема.Течуть ріки крові,Смерть ходить слідами.А сироти, вдови… –Чому так буває? Чи зміліла вже зовсім душа?Може, людяність з пам’яті стерта?Забирає найкращих війнаІ чо...
Читати далі →
Читати далі →