Карпатські сепаратисти

Питання сміття в горах завжди мене хвилювало. Навіть ще тоді коли я активно не ходив у гори, а здійснював лише дводенні набіги у підніжжя гір, на так званий «матрацний» відпочинок. Ніколи не розумів, що відбувається в тій порожній голові людини, яка залишає по собі сміття. Ну ось приходиш ти на галявину де завжди сидиш, а там все зас…мічено. Невже приємно? Більшість моїх походів починались з прибирання території на місці стоянки після таких ось «туристів». Їх називають свинями, проте я вважаю,...
Читати далі →

Лист, котрий так і не дійшов

Маю на останок купу літер, купу місця і пустих рядків… ще не мало, та і не багато і життя злетить нових верхів. все мовчить в мені. Собі ламає жили. тихо плаче. Вироста звідсіль. але все ж, значущості замало, аби виразить словами як я жив. де я був, чому я став таким от, що я зрозумів, для чого жив…  це не має  значень. І в остачі… лише купа віршів виписаних Тобі. це не має сенсу. Купа літер. купа фраз, написаних «Т…» … це кінець мого. І хто, скажи но, знає скільки жити ...
Читати далі →

Контрасти у баченні

Перестаємо дивитись новини.Це так бентежно, наводить думки…А що як я? кожен стиха подума…А що як він? І думка у безвість летить… Тут так спокійно: квітує серпень.А в нас тут тепло – коти муркотять.Залазять лоскотно у  пальці ніжністю,Горять ліхтарі, телевізор гудить з маячні… Там серпень. Спекотний, аж жевро пекучий.Снарядом у вікна, квітуть кров’яні вибухи…«Та що ви, нормально, ми звикли, що ж зробиш»«Та що ви? Гармата? Свистять літаки?» А в нас демократи. Зібрались у ради.Жартують, сміються, в...
Читати далі →

Вижниця вихідного дня

Вкотре переконуюсь сам і розповідаю вам, що головне це рішуче бажання не сидіти вдома у телевізора чи за компом у вихідний. А куди податись, на наше буковинське щастя, завжди знайдеться. Один із яскравих прикладів, — Вижниця, або «ворота в Карпати», як їх інколи називають. Отже як лікар прописую вам ПВД (похід вихідного дня). Рецепт простий. Встаємо раненько, вмикаємо комп і дивимось розклад маршруток на Вижницю з основного автовокзалу Черніців. Якщо занадто довго спали, то додаємо буси які їду...
Читати далі →

А мені лінь

Линув час лінивого та ледь поетизованого писання. У всіх людей бува такий час: коли ліньки жити. Сподівання лягає на їжу, котра розпустить трохи твої радості. Ще на вулиці, котрі вже мільйон разів бачив – вони приводять думки до гурту, не збуджуючи їх занадто чимсь новим. Я ліниво пливу собі містом, згодом пливу містом власної свідомості… І вас це бісить, бо до нахабності життя додати мою нахабність, розслабленість і воле вияв – ненависть. Бо ви біжите, ви линете у роботу, а я хочу от саме зараз...
Читати далі →

Жіноча сексуальність і з чим її споживають?

Подібна стаття до блогу вже давно роїлася в моїй голові окремими шматками, реченнями, словами, вирваними з контексту. Якби ж я писала про це все, спираючись тільки на власну голову і тіло, але ні ж… мені захотілося ширшого експерименту і довелося опитати хлопців-друзів на тему: «Яку дівчину/жінку Ви вважаєте сексуальною?».Та перш ніж дійти до конкретного аналізу відповідей, трохи про те, чому взагалі мене це зацікавило.Соцмережі – річ вельми цікава, хтось тут може бути собою, не собою, Леді Гаго...
Читати далі →

Кінцева

Мені не потрібні ті сни. Мій голос співає-фальшивить. Я не потреба тобі - Бо іграшка близько далеко Чи - Лиш іграшка завше лишиться. Мені не потрібні листи. Слова у мені неприємні з остачі. Я не потрібна тобі — Бо дітки завжди вередують, Як іграшка їх комусь більше значить.І хтось би писав тут про рими - Та я промовчу. Римування не варте наразі Ні фрази, ні цілі слова по одному — не варті. Суцільна та чорна образа. Гидота. Не треба писати листів. Ти зайвий. Не бачиш? Життя пролеті...
Читати далі →

Діалог у мені. День у день

— ти так захопливо сприймаєш світ. Аж лячно. щось у тобі бринить безчасно і горить. пускаєш душі, дні, місцини тяжкі, аби лиш видихнуть нове, тонуть у сні. тебе не розумію я, серйозно. у мене в серці все болить й кричить. мені так складно, не дотепно — плачно: людей лишить, поїхать, відлетіть. — тут все старезне, все примхливе — годі! моя душа втомилась від зітханнь. тут люди хворі, тут серця, як пляшки - пусті та рівні — всі зі скла одно. кричати годі — вирішити вчасно: я тут од...
Читати далі →

Чернівецьке інвестиційне чудо

Інститут економічних досліджень та політичних консультацій оприлюднив результати чергового дослідження щодо індексу інвестиційної привабливості регіонів України (http://www.ukrproject.gov.ua/sites/default/files/upload/reyting_investiciynoyi_privablivosti_regioniv_2014_1.pdf). Згідно із дослідженням найкращі умови для бізнесу мають Львівська, Івано-Франківська та Одеська області. Дві перші позиції займають наші сусіди. Одеса теж не дуже далеко від нас. Отже для інвесторів найбільш привабливою ста...
Читати далі →

Дошедшие утешения

  ***  Он был первооткрыватель чувств.Пробовал их на вкус, смешивал как микстуру, придумывал новые и знал много таких рецептов.  Такой уж странный у него был дар. Нужный, может быть, только ему самому. А может и не только ему. Он вылавливал чувства из воздуха, из пустоты, притягивал, впитывал. Иногда  он не вылавливал, а творил их.  Каждый копит что-то свое. Жизнь его, знал он, будет слишком коротка, чтоб копить что-то существенное. Поэтому он копил самое легкое, самое неосязаемое — чувства. ...
Читати далі →