Кумедно, але я завжди вважав, що образи, яки пов'язують північ зі світлом, навмисно побудовані на протиставленні. Північ завжи уявлялася холодним і (обов'язково!) темним місцем. Відповідно, всі традиціоналістські алюзії типу «світло приходить з півночі», «арктичне сяйво» і т.д. я сприймав як свідому опозицію — світло у темряві (світло скрізь темряву, темрява як справжнє світло тощо). Одноденне відрядження у Москву виправило ці елементарні помилки шкільної географії, адже все це «північне світло...
Читати далі →

Не люблю нинішні Чернівці… Матеріалізовані-змаргіналізовані – місто слави посткомуністичної еліти та рагульської маси. Неможливо любити не лише бюрократо-бандитів, банбито-бізнесменів, а й непідкупних патріотів, які готові продати свою ідею за карточку поповнення на 30 гр&hell...
Читати далі →

25 травняо 18:00 святкуватимемо РІЧНИЦЮ Літературних Вівторківу «LiteraturCaf?»(м. Чернівці, Центральна площа, 10; КМЦ «Українська Книга») разом із спеціальною гостею Маріанною КІЯНОВСЬКОЮ.
Читати далі →

“Сплінські стани” Івана БОЙЧУКА виявилися не такими вже й депресивними, а трохи навіть і життєрадісними, хоча сам автор пояснює цю назву так: «Справа тут не в алюзіях щодо назв як однойменної музичної групи, чи книги основоположника французького символізму Шарля Бодлера “Паризький сплін” або ж його циклу “Сплін та ідеал”, а, насамперед, у самопереконанні і відчутті того, що будь-яка поезія є станом. Досить рідко цей стан – стан написання тексту – є справжньо-радісним».
Читати далі →

Читаю книгу Домінік Шнаппер «Спільнота громадян. про модерну концепцію нації. » Точніше прогорнув, а не читаю. Ця книжка, напевне цікавіше своїми посиланнями на інших мислителей, а не самою своєю ідеєю. В принципі можна було приблизно і здогадуватись якої думки вона притримується. Що ж до українських дискусій з приводу нації, найвлучніше, найпростіше та найдоступніше визначення в висловив Едуард Юрченко таким чином....
Читати далі →

Евола бродив у Австрії в 45-му Під бомбами союзницьких літаків І коли тобі хтось гучно кричатиме Декадантських не слухай наказів та слів Ернст Юнгер пив вино на даху готеля Мріяв… Хоча Париж палав у війні І прожив понад сто років Ярмо не приймай від діячів пустелі (написаний під час «епідемії» свинячого грипу)...
Читати далі →

У приватній розмові у певному контексті сьогодні ця фраза була доречною. І от тепер кілька думок з приводу (бо без приводу регламент не дозволяє:).
Кожна людина має займатися своєю справою. Коротко і ясно як для роботи. А от для душі… Найдивовижніші люди — ті, хто здатний віддаватися справі от так просто, «для себе». Найкращі, найцікавіші. Їм не стати «Планктонінами Іванівнами Петровими-Сидоровими» (як я собі часом здаюся), їм не загрожує згоріти на роботі від надлишку менеджеризму і телефонних дзвінків. Вони не живуть у пластиковій вагонці, навіть якщо оточуючим так здається.
Читати далі →

Шановні користувачі, відтепер ви маєте можливість доєднатися до сторінки ВКурсі.ком на сайті "ВКонтакте". Адреса групи:

http://vk.com/vkursicom

У підписці з'являтиметься інформація технічного характеру і поточні новини проекту. В секторі відео регулярно поновлюватиметься підбір...
Читати далі →

Сьогодні блогові мережі українського та російського Інтернету заполонили повідомлення про інцидент, що трапився з Президентом України Віктором Януковичем: під час покладання квітів до Могили Невідомого солдата в Парку Слави в Києві через сильний вітер на нього впав меморіальний вінок. Подія дещо ска...
Читати далі →

Ну що б, здавалося, слова.
А я їх люблю. Такою собі особистою любов'ю.
Часом вони западають у пам'ять. Вам западали? Мені от запам'ятався такий сюжет.
Наша перша вчителька була іще студенткою, 19 років. У сусідньому кабінеті викладала її колишня перша вчителька, Людмила Василівна, здається. Вона вела паралельний перший клас — А. Ми були Б. Класи мали неоднакову базу книжок.
Читати далі →