Розумієш, зігрівати треба навіть коли тобі самій зимно, — підкидала сухі поліна в грубку і закривала дверці, а крізь шпару з неї — іскри. Здавалося, що аж до руки.Анно, а ти сама колись сердилася?Аякже.І як?Та як… Болить. А не треба воно. Нікому.Доплітала солом’яного янгола і клала до кошика. Ще зо три, і можна відкладати. Солома потріскувала – видно, сушили зле. Янголи-ляльки міняться проти світла, ніби і правда святі, ніби у німбах світло мають.Анно, а як пече той гнів – що тоді робити?Подумай...
Читати далі →

Світе, холодно, світе, гублюся - Обійми мене — лячно тулюся... Обійми мене — вечір близиться, Хоч і гірко так, а не схлипнеться. Сивим поглядом з гір підтакують: Не морози ці так відлякують, Не морози ці і не присмерки, Обійми її — зорі вимеркли... Темно робиться — думка губиться, Я до рідного лиш голублюся, Лиш до рідного — в душу гріюся, Так нам затишно — як обіймемся......
Читати далі →

Стрясає ніч тумани з крон -
Пульсує, темна
Між пера у старих ворон
Вже снігу зерна.

І шишки губить ліс старий -
По дві-по одній,
Ти призираєш до трави,
А там - безодня.

Коріння дуба по землі -
Та ні, прожилки
І зірка губиться у млі - Читати далі →

І від соняха дихаю сонцем -
Перший вдих, знову вдих - тепер
Можна жити. Вглядаюся - хто це
За деревами там завмер?

А нікого немає - ранок,
Тіні в піжмурки грати йдуть,
Присідаю на хати ганок -
Над землею птахи пливуть -

Розтинаючи крилами небо, Читати далі →

Пили холодне молоко з глиняних горнят - після нього хліб ще запашніший, підкидали поліна до старої грубки і довго так, спокійно дивилися на вогонь - ніби відігрівалися і висвічувалися ним зсередини. А коли мутна лямпа засвітила на хату - здалося Уляні, що не в хаті сидить, а в Бога межи ...
Читати далі →

-         То був найкращий подарунок - не мій, звісно, але - який! Мама купила три карамельні солдатики - коли я відкрила коробку, вони глянули на мене, ніби запрошуючи до гри чи то казки, і переконували, що ця коробка - то насправді двері до королівства, яке ...
Читати далі →

Червоніє фустка
Ружі самим краєм,
Яблуко з галузки
У фартух втираю.


Полетіла садом
Перша павутинка,
Пахне виноградом,
В'яне материнка.

Соковита осінь
Медом причастилась,
Зверху на покоси
Яблука скотились...


Читати далі →

Петре-Павле, літо збігло
Як на парі молоко...
На копицю сонце сіло,
Звідти дивиться в вікно...

Петре-Павле, відіпрали
У трьох водах нас дощі -
З цебер злили і забрали
Від весни собі ключі.

І сказали бігти в осінь -
І горіти в листопад.
В ...
Читати далі →

Трави колишут - думку скобочут,
Сєду на камінь - плакати хочу...
Зірочко, тихо - потемок чую,
І не питайси, чо я баную.

Зірка не пустит - променем гладит:
«Дівочко, виплач - легше ті стане»...
А далі ранок - дихають роси...
Сплакала гнів я, не маю...
Читати далі →

Ще півкрока - і осінь,
пересіяні зерна,
вечір пити попросить -
росу висипле серпень...
будуть падати зорі -
у траву, ніби в душу
води стануть прозорі -
я скупатися мушу
у цій осені, в росах,
у ранковім тумані,
так набігаюсь боса..
і засну.. на с...
Читати далі →