Рік тому подорожував Франківщиною та частково Закарпаттям. Мандрівка почалась у самому Франківську, де зручний пішохідний центр люб’язно привітав мене вранці. Добре, що від вокзалу до центру йти хвилин 10-15 навіть з рюкзаком за плечима.А далі були гірські містечка, села біла траси, маленькі залізничні станції. Люди, яких важко зустріти в Києві. М’які, інтелігентні, спокійні. Звісно, що не всі, але багато. Не такі як у Києві чи на півдні країни.Ворохта з маленьким центром, який трохи схожий на м...
Читати далі →

Не буває походів у гори, які б не запам’ятались або були нецікавими. Адже з яким настроєм йдеш в горби, і як до них ставишся, те й отримаєш у відповідь. А інколи вмикаються навіть бонусні програми у вигляді неймовірних заходів, світанків, «молочних» рік та інших приємних несподіванок. Та є подорожі про які згадуєш ледь не щодня, і лише від думки про ті пригоди, адреналін закипає у мозку. Похід на гори Стайки та Микулєску власне і належить до тієї категорії, коли можеш відчути свободу на сто від...
Читати далі →

Ще коли я Карпати пізнавав лише по фото у мережі інтернет, на очі мені потрапила фотографія обсерваторії на горі Піп Іван Чорногірський (ПІЧ). Обліплена важкою сніжно-крижаною ковдрою, вона нагадувала величезного білого слона. Власне «Білий слон» і є другою, неофіційною назвою обсерваторії. Тоді, мрії туди потрапити, здавались чимось нереальним і нездійсненним… Пройшло 4 роки. Вперше на ПІЧ я піднявся в листопаді минулого року, тепер же ми з компанією вирішили навідатись у гості до білого слон...
Читати далі →

Ранок третього дня подарував ідеальну погоду і ні тіні вже минулої застуди. Попереду виднівся Туркул (1933), по схилу якого скочувався вже майже прозорий місяць. На цій горі я також ніколи не був, бо вона завжди проходиться траверсом. Ми снідаємо на березі самого «попсового» озера України – Несамовите. Йому мабуть образливо, що воно настільки легкодоступне і купа «матрацних» туристів щодня до нього приходить і засмічує берег пляшками, банками та іншим сміттям. Та нічого не поробиш, у майбутніх ...
Читати далі →

Чорногірський хребет для мандрівників то є туристична класика. На маршруті в понад 50 кілометрів зосереджені дев’ять з десяти найвищих гір України.  Я давно мріяв пробігтися цією стежкою, але то брак часу, то погода, то ще щось. А тут співпала і гарна погода, незважаючи на середину листопада, і компанія знайшлась і час та натхнення мав. Але, як то кажуть, хочеш розвеселити Бога, розкажи йому про свої плани…За день до походу я захворів, хоча для мене це не властиво. Ломка в суглобах, дрібна темпе...
Читати далі →

Ранок 30 серпня починався о 3 годині важким підйомом, і це не на гору, а з ліжка. Цього разу на горизонті маячила туристична родзинка – гора Чивчин, що на кордоні з Румунією. Але попереду важка дорога… Я ж не збирався святкувати день народження і ніби й не святкував особливо… але 2 години сну, надмірна сухість у роті і щось важелезне на плечах, вказувало на протилежне. Та розпочався похід з приємностей, — вітання, різнокольорові кульки, тірамісу і гарний, потрібний у походах, подарунок. За що у...
Читати далі →

Ретроспективу літніх походів хтів би продовжити змістовним та корисним гостюванням у Карпат. Про екологічну частину цього походу я писав у блозі «Карпатські сепаратисти». А тепер все, що залишилось поза «екокадром». Дорога від Верховини до Дземброні під шум розбиваючогося кришталю Чорного Черемошу об каміння, вже натякає на те, що ти потрапив у казку. А перший підйом і навколишні краєвиди Смотрича, ці думки лише примножують. Сонце нещадно вивітрює воду з наших організмів, тому коли ми входимо ...
Читати далі →