Год без Порошенко. Что стоит ненавидеть и ценить

Люди обсуждали на неделе год Зеленского. Но мне по-прежнему важно, что это год без Порошенко. И всегда будет важно. У меня есть личные, что ли, доказательства. Внутреннего пользования. А вот поделюсь)) Потому что именно при Порошенко могло получиться так, что СБУ подключалось к общественной травле. Я никогда не в обиде на общественную травлю. В конце концов это удел журналистов, возбуждать бурление говн. И чем бурлистее, тем, как бы ценнее… От бурления шерстисто-курдючной молодой поросли МБ (...
Читати далі →

Яблоко от яблони

Журналист Вадим Пелех прав в том, что о его отце пишут в связи с профессиональной деятельностью сына. Но Пелех не понимает, что о прошлом отца заговорили, дабы нагляднее показать, что «яблоко от яблони». Журналист Пелех идейно «стучит» в полицию на журналиста Воронцова, идейно доносит на кандидатов от «Самопомощи», идейно пишет заявления на активистов «Свободы». Подло оскорбляет оппонентов — скрываясь за масками, исподтишка. Времена и идеи разные, а методы карьерного продвижения одинаковые...
Читати далі →

Правда Вадіка (плюс фото)

Я перепрошую читачів за те, що якби втягую у суто приватний (таким він став) конфлікт із Вадимом Пелехом (директором телеканалу ТВА і кращим другом політиків). Але тут є певна суспільна складова. Останні півроку конфлікт активізувався до якоїсь критичної межі. І все через мене. Це моя провина. Чому? Тому що я не відповідаю. Тобто, я вирішив влаштувати таке «нєпротівлєніє» яко Будда, хитати головою і плямкати думками, що ось… нехай буде так, як є. Хай людина втішиться, а я вже потерплю… Тут і ...
Читати далі →

На фронті боротьби із

Особисто я проти демонтажу радянських пам’ятників, у т.ч. меморіальної таблички радянського журналіста Володимира Пелеха в Чернівцях. Воювати з минулим беззмістовно, історія розставить усе на свої місця. Але воюючи з комунізмом, Вадим Володимирович, будьте послідовні. Ви або підтримуєте декомунізацію, або ні. Не можна вітати повалення пам’ятників одним діячам комунізму — і захищати монументи іншим. Тільки тому що вони найближчі родичі. Як показала Ганна Арендт, Адольф Айхман теж не був нацист...
Читати далі →

Таємниця одного розстрілу (Чому в Чернівцях досі радянська влада)

Остання розстрільна справа з політичним підгрунтям у Чернівцях була відносно недавно. У 1978 році. В актовому залі заводу «Легмаш» (на вул. Головній) судили членів ОУН (принаймні так про них говорили, на цьому наполягали). Одного з них присудили до вищої міри покарання – розстрілу. Іншим дали великі терміни: від 10 до 15 років. З цього зробили велике шоу. Процес проходив щодня, протягом майже тижня по кілька годин. Публікації і телесюжети були частиною цього шоу. Один з буковинських журналіст...
Читати далі →

Про вандалів, дошку та провінціальний абсурд

Стосовно недавньої події у місті із меморіальною дошкою журналісту Володимиру Пелеху, зіпсованою вандалами… Я засуджую будь-який вандалізм. Тим більше, у країні вже до нього з'явилася звичка у найширшому сенсі: кожен робить те, що йому заманеться, і як заманеться. І навіть дуже ображається, якщо якось заважати. Я готовий підписатися під будь-якими словами обурення з приводу вандалів. Але вражає, що одночасно чомусь проходить паралельна тема, що Володимир Пелех (чия дошка потраждала) — це горд...
Читати далі →