Казочка

Розповім я вам казочку. А щоби місяць не діяв на нерви, засуньте штори, бо вчорашня полуда не була такою яскравою, як зазвичай. І спадала вона значно швидше. Сповзла по масках і встелилася червоною голлівудською доріжкою до основного пункту рецепції (зупинку, до речі, в таких випадках обирають, здебільшого, самостійно). А навколо – зграї папарацеподібних і шакалоусміхнених доброзичливців у лапках. І кожен з персональним Ісусом на виставку, плакатом і біл-бордом на чолі замість третього ока, та з...
Читати далі →

Подорож до Сонця

5 ранку. Залізничний вокзал. У повітрі запах дешевої кави з апаратів з присмаком вже таких близьких пригод. Я міняю в касі 12 гривень на квиток у мрію. Ту про яку марять тисячі за своїми моніторами та так і не встають зі стільця. Ту яка дуже дорогвартісна для більшості, і при цьому за суботній вечір у пабі пропиваються в десятки більше грошей. Ту яка така далека та недосяжна, але інколи лоскотить ніс своєю близькістю. Стільки цікавих, веселих та повчальних історій, як у дизельному потязі дорого...
Читати далі →

Світло-хмарна вистава

Півтора місяці в іншій області найбільше не вистачало щотижневої зарядки душевних акумуляторів горами. Звичайно вся Україна гарна по своєму, і Полтавщина, де я працював цей час, тому не виключення. Але гори є гори. Дорога додому була довгою і важкою, але гріло те, що одразу з друзями відправлявся в гори. Приїхав у Чернівці пізно вночі, вивантажив звичайні речі з наплічника, завантажив туристичними і ліг спати. Будильник нахабно продзвонив через 45 хвилин. Рюкзак на плечі, кава у цілодобовому і...
Читати далі →

Хочу в гори!

«Хочу в гойи, хочу в гойи, не хочу поїзь», невпинно повторювала дворічна Катруся в ранішньому дизельному потязі до Коломиї. Я заздрив їй, адже свій перший більш менш серйозний похід в Карпати я реалізував лише після 30. А вона на в свої 2 рочки була навіть вище за мене, підкоривши гору Пруташ в Чорногорії, яка більш ніж на 300 метрів вища за нашу Говерлу. Що так тягне її в гори вже зараз, які в неї відчуття, як вона все бачить? Ці питання крутились в моїй голові усю дорогу, тож я вирішив спробу...
Читати далі →

Танок світла

Світанок. Не знаю точно походження цього слова, але у мене завжди складалась асоціація, що це «танок світла». Хто бачив світанок у горах, той, певно, зрозуміє чому. Горизонт тане у рожевому кольорі з нетерпінням очікуючи появи розпеченої зірки і вона не змушує себе чекати, проявляючи свою пунктуальність. Кожен схід сонця як народження нового життя. Стоячи на вершині гори і дивлячись на те як розпечене жовте кружельце обережно виринає із-за гір, розумієш, що у тебе є цілий день, ціле життя до з...
Читати далі →