Діалог у мені. День у день

— ти так захопливо сприймаєш світ. Аж лячно. щось у тобі бринить безчасно і горить. пускаєш душі, дні, місцини тяжкі, аби лиш видихнуть нове, тонуть у сні. тебе не розумію я, серйозно. у мене в серці все болить й кричить. мені так складно, не дотепно — плачно: людей лишить, поїхать, відлетіть. — тут все старезне, все примхливе — годі! моя душа втомилась від зітханнь. тут люди хворі, тут серця, як пляшки - пусті та рівні — всі зі скла одно. кричати годі — вирішити вчасно: я тут од...
Читати далі →