Все дуже спрощено

Навщо тут писати про любов Коли душа  до краю догорає своїх сміливих, дуже грішних мрій. вона вже все, вже все про себе знає: Як рахуватись з жахом в передгрОм'ї, з болем і бідкатися як в чеканні голосів. Вона вже все, вже все про себе знає. і той цинізм й простоти ті вона сама в собі щодень плекає. Навіщо тут писати про любов? Її у світі загубили сотні в горі. найкраще в світі буть холостяком - Котрого жодне серце вже не налякає....
Читати далі →

Кінцева

Мені не потрібні ті сни. Мій голос співає-фальшивить. Я не потреба тобі - Бо іграшка близько далеко Чи - Лиш іграшка завше лишиться. Мені не потрібні листи. Слова у мені неприємні з остачі. Я не потрібна тобі — Бо дітки завжди вередують, Як іграшка їх комусь більше значить.І хтось би писав тут про рими - Та я промовчу. Римування не варте наразі Ні фрази, ні цілі слова по одному — не варті. Суцільна та чорна образа. Гидота. Не треба писати листів. Ти зайвий. Не бачиш? Життя пролеті...
Читати далі →