І вітром не вистудиш, та і не розвієш, а за потемками не сховаєш, за водою не пустиш, у вогні не спалиш – ніде не дінешся, дівчино. Коли пристигає вечір, коли сонце на заході ватру накладає і ближче підсісти кличе, ти йдеш… Заходиш у  ліс, ніби в саму душу світу, збираєш в долоню в...
Читати далі →

"Поле - порожнє, ніби зсередини я - і краю в ньому немає, ідеш і губишся. Не спинить ніхто - впливай, вбігай своїми схлипуваннями, тікай, ніби в обійми когось мудрого і набагато старшого - тікай. Поле - так сіро і сиро - а натягнене павутиння - чи то нитки - Бог його святий знає - обплутали т...
Читати далі →