Солодкі ночі, солодкі ранки

Святий Миколай уже не приходить до мене вночі, не цілує мене, не вкриває ковдрою і не кладе подарунки під подушку, доки я сплю. Чи прикидаюсь, що сплю. Натомість телефонує мені пару разів на день, говорить, як сильно мене любить, надсилає гроші на картку й просить купити, що забажаю. Так виховують самостійність. Так я дізналася, що чудес не буває.Я стою у відділенні «Нової Пошти» і вдвадцяте за кілька хвилин посміхаюся дівчині, що простягає мені пакунок зі Львова. Чимдуж поспішаю додому, знімаю ...
Читати далі →