Недосказане. Уривок

«Я так багато маю тобі сказати. Про тебе. Для тебе.Ти залишишся назавжди чимось прекрасним в моєму житті.Зараз, коли все скінчилось, розумію ту порожнечу, що глибоко засіла в серці.Я знаю, що твоє життя зараз яскраве та безтурботне, як тоді, але часом хочеться просто спитати, як ти. Ти хоч щось їси? Чи тепло вдягнулась, бо на дворі вже холодно? Яке нове слово вивчила за сьогодні? Скільки ідей вже реалізовуєш? Сумуєш?Я пишу, пишу кожного дня, навіть кожну годину, але все тримаю у своїй голові. Я ...
Читати далі →

Тиша

Наливаю в чашку яскраво-червону рідину, схожу на кров, у якій втопилося безліч пласких сердець. Ще мить — і густа липка рідина перетвориться на чай, чи радше — на зілля. Ще один ковток, ще одна надія на одужання. Гарячий чай обпікає пальці й горло, серця лягли на дно. У кімнаті пахне калиною. Такою солодкою, аж до терпкості в роті й легкої нудоти. Дивно, як саме зараз може бути так солодко. Я майже втратила голос. Забула, який сьогодні день. І якою мовою говорити з собою....
Читати далі →

Південний захід. Північний схід

Ловлю себе на думці, що про історію, культуру, політику, новини і навіть транспорт ‪Чернівців я знаю більше, ніж за все життя про ‪Суми. Сумно. А ще гірше, що мені зараз дуже не вистачає дому, мами і друзів, але я там останнім часом все більше почуваюся чужою. Надто вже різні ці міста. Я не відчуваю, що потрібна в Сумах. Не друзям чи родичам, а в глобальному плані. Не можу знайти свого місця там і навряд чи вже зможу. Чернівецька в мене тепер не лише тимчасова прописка, але й душа. Я занадто люб...
Читати далі →

Суботній вечір у райвідділку

День обіцяв бути хорошим. Але не так сталося як гадалося. Хоча ні, день таки був непоганий, підкачало його завершення. Ранок здивував свою сонячністю, давно уже не було легко на душі. Останні місяці живучи подіями Майдану, ми не помічали змін навкруги. Не помічали проходу весни, зміни пейзажів та вулиць. Але сьогодні все інакше, все якось доброзичливо… Хоча буденність та сама.  Самого ранку читання новин,  їх обговорення і знову читання, й очікування вечора. А на вечір заплановано похід на вис...
Читати далі →

Трохи інтимності

Стільки емоцій, вражень, переживань, що просто не можу все втримати в собі. Почуваюся, як переповнена чаша: ще трохи такого – і буде через край. А все завдяки заходу «20 перших побачень у ВУЗЛИКУ». Треба було, мабуть, довше лишитися, але всі мої думки зараз про те, як описати побачене і відчуте.   Що робити в день закоханих, якщо я не належу до цих людей? Можна було провести вечір з друзями, а можна було піти у «Вузлик» і відпочивати там. Вибрала останнє. Було страшно і дивно, але хотілося вип...
Читати далі →

Старість. Ваше ставлення?

Якийсь дивний настрій сьогодні. Наче хороший, але от захотілося писати... Давно такого не було... Зазвичай пишу коли на душі важко.
Страхи... в кожного вони свої: хтось боїться померти, хтось стати бідним, хтось собак (чи інших тварин), хтось народжувати, хтось втратити роботу...
Особисто ...
Читати далі →

Місто моїх снів

Люди такі неоригінальні... Завжди ті ж самі питання, ті ж самі фрази... «Чому приїхала так далеко?» «А десь ближче не було університету?»... Ну звісно, протягом 886 км не було жодного університету! Не знаю, як в кого, а за моїм вікном 21 століття! Я просто люблю це місто. Цю ...
Читати далі →

Все можливо, якщо сильно захотіти!

Знаєте, давно вже хочу купити професійний фотоапарат. Але якось фінансово постійно не виходить.
А тут одного ранку переконалась: якщо руки ростуть із правильного місця, то фоткати добре можна і на звичайний 10-мегапіскельний Кенон.
Ось що вийшло:
 
Читати далі →

Марися "в шоколаді"

По закінченню восьмого класу Марисю перевели до іншої школи. Це була не проста школа – правильно вона називалася гімназією-інтернатом. Це означало, що там протягом тижня навчаються і живуть діти з усього району, щоби не доїжджати щодня додому. Відтепер там мала жити та навчатися і Марися.
Читати далі →

Столиця нового покоління

Те, що ви прочитаєте далі, було нічим іншим як всього лише виконанням домашнього завдання одного з передметів кафедри журналістики. Вам може це подобатись, не подобатись, Ви можете це розкритикувати або віднести до абсолютного "брєду". Проте він мій. І я це ціную...

Столиця нового поколін...
Читати далі →