Записки цецинського самашедшого-2, або Як Москва на Буковині «українських патріотів» вирощувала

Людська пам'ять дуже інтересно працює. Кажуть, що доброго ми не згадуємо, а про зле не забуваємо. То неправда, бо по-різному може бути. А от чого в нас не забереш, то того, що пам'ять наша коротка. Саме тому ми можемо сьогодні схвально оцінювати роботу людей, які активно світяться в соцмережах і займаються піаром, дякувати їм за добрі справи, називати їх патріотами. Бо не згадуємо, а звідки ці люди взялися, як вони йшли по життю, з чиєї руки годувалися, на чий караван гавкали. Такою вибірковістю...
Читати далі →