ламкі
малюнки
твоїх рухів
жадані
кожної хвилини
навіть
у снах
Читати далі →

краплями
життя
минулі
виточують
втому
ідеальної
форми
підступають
до горла
морем
фантомного
болю
вже неіснуючих
втрат
доводять
мого Ромео
до крайньої
точки
нівечать ранки
виїдають кольори
і зміст в сл...
Читати далі →

різкий
ранковий
Львів
у корпусах
зі скла
й металу
порізане
дротами
небо
втратило опору
і проситься
на руки
скриплять
десь сонно
вікна
трамваї 
губляться
у геометріїї доріг
я прошепчу
привіт Ромео Читати далі →

не люби
люби не мене
не мої рухи
запястя
шви
на серці
в голові
не люби
мої
загублені речі
ні листя
осіннє
ні забуті
листи
ніколи
не люби
звук
моїх кроків
вітсутність
крапок і ком
мене
не люби Читати далі →

Ромео
мій
як ехо
невидиме
і безконечне
в ідеально
порожній
мені
Ромео
мій
звучить
тривожно
тихо
Ромео
мій
байдужий
не
Читати далі →