Омріяний «камінь»

У своїх походах я часто бачив величний Петрос зі сторони. Я з перехопленим подихом шаленів від нього узимку, я заїдав каву солодкою ватою весною, неодноразово милувався ним влітку з різних гір, але увесь час я обіцяв йому, що прийду до нього у гості. Я вже було відклав візит до наступного року, оскільки був змушений на два місяці покинути Чернівці. Але за два дні до від’їзду я не витримав, зібрав наплічник та разом з подругою поїхав у гори. Гора Петрос з румунської перекладається як «камінь», ...
Читати далі →

Зачарований Свидовець

Сьогодні, коли політичне лайно як цунамі накочується аби розбитись об «день тиші» 25 жовтня, я вирішив розбавити стрічку новин насправді вічними цінностями. Вже два місяці минуло з цього походу, а спогади все не полишають, і тільки ними живу в тимчасовій ізоляції від гір. Про свидовецькі походеньки вже вийшло три розповіді у блозі (Дзеркало душі, Яблучна Ворожеска та Молочні ріки), а тепер настав час підсумкового звіту. Свидовецький хребет це фантастичне місце Карпат, де розташовані чотири висо...
Читати далі →

Молочні ріки

Ще у сутінках вилажу з прохолодного намету. Саме у цей час найсмачніший сніданок. За смаколики йдуть перші промені сонця, роса та безмежний простір полонини, що замінюють ранкову дозу «еспресо». У джерела я знімаю зайвий одяг та важке «трекінгове» взуття. Крижана, кришталево чиста вода, обпікаючи шкіру, дарує почуття безмежної свободи. І ось я вже босоніж йду полониною снідати. Та цього ранку щедра на дарунки полонина Браїлка, презентує мені на сніданок ще й цілу річку молока. Перше бажання б...
Читати далі →

Яблучна Ворожеска

Стань над прірвою, розведи руки і глибоко вдихни. Ти чуєш цей запах, цю суміш свіжо зірваних фруктів, карпатських трав, та джерельної води? Так пахне яблучна Ворожеска. Та годі так глибоко дихати, в голові запаморочиться, а нам потрібно йти до озера крутою стежкою. Тут немає джипів й комерційних «матрацників», як на інших озерах, бо перші не можуть, а другі бояться, і за це я дякую тобі Творець. Можеш же коли захочеш. Сонце пірнає у воду дострибуючи до самого дна, прохолода пече на тілі, а ві...
Читати далі →

Дзеркало душі

Коли дзеркало вашої душі затягує туманом смутку, не варто сумувати через те чи впадати у відчай.Потрібно чекати, вірити і невпинно йти до своєї мети і своєї мрії. Сонце неодмінно зійде і розтопить туман як вершкове масло, і ти залишишся один на один з ранком і дзеркалом. Саме тоді варто замислитись. Що ми бачимо в дзеркалі щодня? Обличчя? Тіло? Ні… Значить щось йде не так. Допоки не будуть віддзеркалюватись пухнасті світлі думки вашої ясної душі, допоки хвилі настрою, що піднімаються вітром ...
Читати далі →

Не останній спалах

Ранок після «Бограчу» у таборі нагадує мурашник. Всі бігають, збираються, на ходу снідають, вирішують хто куди йде далі, вивчають на картах особливості маршрутів. В мене ранок трохи ускладнився вчорашніми веселощами. Оскільки стільки всього смачного окрім бограчу. Андрій, як і обіцяв, доставив з Білорусії Зубровку, фірмовий напій дяді Вови «ОН», я просто не міг не скуштувати, ну, а нові напої, такі як какао-бражка від Славіка, теж були цікавими.Проте свіже гірське повітря, джерельна вода, снідан...
Читати далі →

Карпатський фестиваль «Bograch-party»

Вже майже рік як блюдо угорської кухні «Бограч» асоціюється в мене з горами, цікавими людьми та незабутніми враженнями.Загалом ідея зустрітись в Карпатах у любителей подорожей з форуму travel.org.ua, з’явилась восени 2011 року. А з травня 2012 року ці зустрічі стали регулярними і зараз проводяться 4 рази на рік, тобто щосезону. А щоб зустріч мала якусь єдину мету, запропонували варити бограч.Я вже розповідав про осінній та зимовий «Бограч-паті», тому усі процеси приготування можна знайти в моїх ...
Читати далі →