Некультурні

У зв'язку з війною на Сході українці раптом згадали про возз'єднання країни по різні береги Дніпра: соціальні проекти пишуть і поезію про міста, екскурсії студентам на Захід організовують, мудрі конференції, робочі поїздки, відомі поети приїжджають з літературними читаннями… Та є місто на Сході (північному), яке вперто ігнорують усі митці; місто-невидимка, якого не існує на жодній культурній карті України; місто, до якого їхати потягом лише 4+ години з Києва чи 3+ з Харкова, та літературні стежк...
Читати далі →

Наше свято

Для мене це свято пахне димом і мастилом, фаєрами і димовухами. Лиш зараз у повітрі менше небезпеки, а у крові адреналіну.

Колись нас намагалися заборонити. Нас намагалися зупинити. Нам кричали «Фашизм нє пройдьот!». Але ми пройшли. І ми — йдемо!


Читати далі →

Сторінками мого життя

А в мене продовжується насичене життя і як завжди не вистачає часу навіть написати блог. З моменту останньої публікації сталось багато цікаво, спробую трішки про це розповісти. В першу чергу я знову повернулась до навчання, адже вже на носі сесія і захист курсової, але не дивлячись на це все я не залишила свої громадської роботи. За цей час я встигла побувати у прямому ефірі Експо-ТВ, де говорили про Стедентське антикорупційне агентство та проблеми корупції у наших навчальних закладах. На жаль,...
Читати далі →

"Guten Tag, Herr Lehrer!"

Коли вона заходить до аудиторії, то навколо всі затихають. Жодного звуку,  шарудіння, ніхто навіть не кашляє. Дехто нервово ховає мобільний телефон, а хтось починає перебирати пальцями, щоб хоч трохи себе опанувати. За сигналом «Струнко», всі мають синхронно піднятись та привітатись. Всі одночасно кажуть: «Heil, mein Führer!», точніше «Добрий день!». Всівшись, студенти відкривають товстелезні зошити, бо сьогодні, як і завжди, вони будуть записувати слово в слово її неповторні виступи. На щастя, ...
Читати далі →

Інша реальність

Сьогоднішній ранок розпочався о 6:00, коли будильник заграв втретє. Нарешті моя свідомість прокинулась і говорила, що час збиратись. Спочатку все йшло спокійно, але коли я побачила, що залишилось 15 хв. до виходу, то почала похапцем кидати речі в рюкзак. Потім нервово шукала ланцюжок, який мені був абсолютно не потрібен. Згодом перекладала речі з одного місця на інше, а в кінці-кінців бігла на вокзал, бо електричка мала відправлятись через сім хвилин. Коли ж опинилась в сухому місці, то продумув...
Читати далі →

СумДУ: Совок VS Європа

Коли я почала навчатися в СумДУ на журналістиці, то думала, що кращого факультету більше ніде не існує. Я пишалась тим, що здобуватиму знання в такому престижному університеті і була переконана, що все на вищому рівні – особливо викладацький склад. Про пережитки Радянського Союзу і мова не заходила, адже такий сучасний ВНЗ, просто не може бути «совковим».  Я зараз не збираюсь, як каже адміністрація, «виносити проблеми зі стін університету» і не хочу сказати, що всі навколо погані, а студенти ...
Читати далі →

(Не)моє місто мене не любить

Щодо права немісцевих студентів голосувати на виборах.Я от через одного чую в гуртожитку, що голосували або за гроші, або за кого-небудь, або за того, «у кого прізвище найсмішніше» (у цій номінації переміг Жижиян. Нічого особистого, пане), бо «я в Чернівцях ще рік лише буду, мені байдуже». Дійсно, якщо так, то варто заборонити голосувати.Я була б щаслива, якби мала змогу голосувати вдома. У Сумах дійсно є достойні кандидати і я точно знаю, за кого віддала б свій голос. Натомість я голосую тут, б...
Читати далі →

Спочатку було Слово

Осінь. Вечір. Так холодно в нових колготках, які так пасують до мого нового (улюбленого) пальта, що я закутуюся в нього щільніш і чимдуж біжу зігрітися в найближчу кав’ярню. — ЛАте, будь ласка, — кажу я офіціанту. — ЛатЕ? — Ага, — відповідаю, — а сама б’ю цього офіціанта товстенним словником, у якому величезними літерами написано, що наголос у цьому слові на першому складі. Уявним словником, звісно ж. І лише подумки. Я вже кілька місяців переглядаю всі можливі словники в усіх книгарнях і б...
Читати далі →

Де мило за 52 000? Зустріч з ректором.

Сьогоднішня зустріч з ректором СумДУ пройшла дуже добре. Нам переконливо довели, що кошти на туалетний папір – це й пластикові стаканчики, серветки для їдальні, паперові серветки для рук. Що стосується мила та мийних засобів, то там теж все розписано чітко. А завтра мені має надійти відповідь на запит про публічну інформацію зі сканами угод. Незважаючи, що бюджет нашого ВНЗ становить 200 млн. грн., ці кошти спрямовуються на розвиток університету. А засоби гігієни в ньому з'являться не скоро, ...
Читати далі →

Де мило за 52 000? Частина друга.

Що ж, ситуація стає дедалі цікавішою і набирає обертів. Сьогодні мала змогу поспілкуватися з комендантом, до якого мене вчора перенаправили. І так, аргументація звичайно більш переконливіша, але в деяких моментах до абсурду смішна. Мені повідомили, що значна сума коштів виділяється саме на ГУРТОЖИТКИ, для забезпечення їх засобами особистої гігієни. Я часу не втрачала і одразу обдзвонила/написала студентам, які там проживають. От що вони мені відповіли (барабанная дробь): «Я жила 3 года в обще...
Читати далі →