Містика УНСО

Вчора переглядав старі унсовскі газети «Голос Нації». Цікавого багато. Сподіваюся, що руки колись дійдуть не тільки прочитати, а й оцифрувати найцікавіше. Увагу привернула стаття «Містика УНА-УНСО». Якщо цікаво, прочитайте самі. Моє резюме таке: люди стають підвладні магії тільки тоді, коли покладаються на неї. Хочеш бути вільним — покладайся на Бога!...
Читати далі →

Надежда умирает последней

Плакаты УНА-УНСО двадцатилетней давности. Архетипы бессмертны....
Читати далі →

Обличчя націоналізму: автономні рухи

Широкого розголосу у Львові у 2012-2013 рр. набув громадський рух «Автономний опір», що поєднує націоналізм з елементами лівих ідеологій (антикапіталізм, синдикалізм). Раніше його неформальним лідером вважався депутат-«свободівець» Юрій Михальчишин, однак після тривалої конфронтації львівські «автономи» перейшли в опозицію до «Свободи», що супроводжувалося численними силовими конфліктами – останніми з яких стали сутички у Львівській ОДА під час подій Евромайдану. При цьому «Автономний опір» є чи...
Читати далі →

Обличчя націоналізму: «припартійні» праві

Український правий рух не обмежується офіційно зареєстрованими, публічними громадськими організаціями і політичними партіями. Значна його частина перебуває на напівлегальному становищі і сповідує ідеології, пропаганда яких тягне за собою кримінальну відповідальність – від расизму до неонацизму в різних його іпостасях. Проте це не заважає «іншим правим» долучатись до акцій офіційних структур чи навіть бути їхніми рядовими членами. Найгнучкіша взаємодія все рівно відбувається у форматі вулиці, під...
Читати далі →

Обличчя націоналізму: «Правий сектор»

Вперше з далеких 1990-их українські праві знову «на коні», помітно впливаючи на внутрішньополітичний розклад сил. Однак ситуацію двадцятилітньої давності від сьогодення різнить той факт, що нині український націоналізм є водночас і обличчям України на зовнішньополітичній арені – як би того не хотілось уникнути формальним керівникам держави. Медіа творить віртуальну реальність, а з нею і образи поки що віртуальної правої України. Наскільки ми близькі втілення російських телекартинок – і якими вон...
Читати далі →

Багато галасу з нічого. Фарс

Плюнь в карти! «Пропала грамота» Позачергова сесія Чернівецької обласної ради посіяла сумніви у психічний та розумовій адекватності деяких місцевих політиків. У всякому випадку, більша частина дискусії в сесійній залі протягом кількох годин точилась навколо питань, смисл яких раціонально пояснити неможливо. Але все по порядку і не дуже. Дійові особи Головними героями події, яка, через блокування Будинку з левами по вул. Грушевського, 1 активістами «Правого сектора», ледь не перетворила...
Читати далі →

Правий сектор. Гол у власні ворота

Ситуація з «Правим сектором» на Буковині (і, напевно, не тільки на Буковині) не настільки романтично-однозначна, як того би хотілось радикально налаштованій частині українських телеглядачів, котрі натхненно вболівали за «війною покришок» на вул. Грушевського в Києві. Те, що привабливий медіа-бренд швидко перетвориться на політичну організацію і розійдеться по регіонах, прогнозували давно. Тож від недавнього часу прапор «Правого сектора» замайорів і на «нашого Грушевського». Свіжий та актуальн...
Читати далі →

Два фашизми. За ціною одного

Ні з того, ні з сього злободенним у нас став фашизм. Хто його робить злободенним сьогодні? Петро Кобевко, 14 травня 2013 Справа Артема Маловажного стала своєрідним «лакмусовим папірцем» і для буковинської опозиції, і для близьких до неї засобів масової інформації. Як ми і прогнозували раніше, влада не упустила нагоди скористатись компрометуючими матеріалами, на протязі останнього року розміщеними в мережі Інтернет самим громадянином Маловажним – і які навіть після гучних скандалів він не ...
Читати далі →