Однією із найтрагічніших дат в історії Європи є 14 липня 1789 року. Саме того дня біснувата юрба французьких революціонерів захопила Бастилію – в’язницю, в котрій утримувалося декілька особливо небезпечних злочинців, зокрема – схиблений гвалтівник і збоченець Донасьєн де Сад. Тисяч...
Читати далі →

Нарешті, метафізичний «кодекс честі» нового людського типу зумовлює й характер політичних вимог консервативних революціонерів, першою з яких є цілковита деполітизація мас [16], що свого часу стало причиною розходження з націонал-соціалізмом та його популістськими стратегіями впливу. Наст...
Читати далі →

Не дивно, що у цьому «гранично механістичному» [13, с. 60] світі поняття крові є джерелом й критерієм справжньої спільності для Юнґера. Цінність та сила крові, яка не потребує жодної раціональної легітимації, стає новим принципом гомогенності спільноти, утвореної духом фронтового братств...
Читати далі →

Подібна безпардонність у поводженні з термінологією, звісно, у Юнґеровому випадку продиктована не стільки намаганням «спантеличити людей із неприємної породи догматиків» [12, с. 183–184] і фактом релятивізації класичних політичних категорій, що виступають в ролі ідеологічних смислі...
Читати далі →

Утім, до правого крила філософ також ставиться украй нешанобливо, оскільки приводом для їхньої співпраці є тільки спільний ворог – ліберал, і вирок, винесений ним комунізму, мало чим відрізняється від його оцінки італійського фашизму [19, с. 221]. Однак «уже з суто тактичних міркувань&ra...
Читати далі →

Ернст Юнґер не випадково увійшов в аннали філософії політики саме під іменем «консервативного революціонера», а не, скажімо, «націоналіста», попри той факт, що на зорі своєї літературної, тоді також і політичної, кар’єри, він визначав своє ідейне кредо саме таким чином ...
Читати далі →

Чи не є площина, в яку зводиться будь-яка згадка про націоналізм, симптоматичним вироком самому феноменові націоналізму? Віртуальна область історії, а головно події II Світової війни, ефективно підмінюючи суспільні реалії «тут і тепер», міфологізують класичну ідею нації, позбавляючи її конкретності та претензії на сьогочасність. Перші асоціації стають водночас і останніми, неухильно зациклюючи на минулому, в якому український націоналізм єдино і набуває повноти та життєвості. Враховуючи, що наці...
Читати далі →