Просто був день. Ми йшли через село в ліс. Ми йшли лісом. Неквапом. Стежок і доріг не було. Сніг застелив сліди. Не всі. Сліди собак і людини вели в ліс. Ми йшли по них. Йшли білою периною повз чорні стовбури дерев. Звернули ліворуч і пішли широкими кроками. Бо слід інший був широким і великим. Наві...
Читати далі →

Коли я сідав у маршрутку «Чернівці-Хлівище», я ще вагався чи варто їхати до кінцевої зупинки, чи варто йти в ліс, чи варто шукати забуту дорогу через поле. Хоча в наплічнику була фотокамера напоготові для фіксування баченого, був ніж розкладний та пакет для грибів, було бажання, та сумні...
Читати далі →