Завжди подобався той контраст, коли лісисті гори змінюють гладенькі і ніжні полонини. Але полонини довжиною в 50 кілометрів бачити ще не доводилось. Тож стрибаємо з наплічниками у львівський потяг, де з тортом, свічками, кульками та Ягермейстером святкуємо день народження нашого кулєги. У Лемберзі невиспані і з головним болем оперативно пересідаємо на електричку до Воловця і вже за пару годин пірнаємо у похмуре та дощове Закарпаття. Здавалось, що може бути чудового, дощ, суцільний туман… Та ті...
Читати далі →

Вже вдруге цього року я потрапив у сіро-зелений кам’яний світ Ґорґан. А лише місяць тому на спуску з Синяка я розповідав, що мастив те каміння і стрибки по ним, попутно жаліючи свій гомілкостоп. Та ось я на полонині Рущина востаннє дивлюсь на мапу, і навіть трохи переоцінюючи свої можливості вирішую «збігати» на три найвищі вершини Ґорґан, — Малу Сивулю (1818), Велику Сивулю (1836) та Ігровець (1804) і повернутись назад. Добре, що в той момент я не знав, що мені потрібно пройти маршрут довжиною...
Читати далі →

Вкотре переконуюсь сам і розповідаю вам, що головне це рішуче бажання не сидіти вдома у телевізора чи за компом у вихідний. А куди податись, на наше буковинське щастя, завжди знайдеться. Один із яскравих прикладів, — Вижниця, або «ворота в Карпати», як їх інколи називають. Отже як лікар прописую вам ПВД (похід вихідного дня). Рецепт простий. Встаємо раненько, вмикаємо комп і дивимось розклад маршруток на Вижницю з основного автовокзалу Черніців. Якщо занадто довго спали, то додаємо буси які їду...
Читати далі →