Я хотіла написати тобі вірша. Ну, знаєш, щоб із римами, красивими викрутами. Але, чорт, ти мене не надихаєш. Мені простіше було присвятити вірша безіменному стовпу посеред вулиці, а не тобі. Розламувало на частини почуття провини. В нас не було нічого спільного, крім наших зустрічей.Твої очі такі темні-темні. Глибокі. Господи, я ніколи не бачила таких очей. Я заплутувалася в них, і коли віями торкався щоки — атомний вибух розносився по венах, труїв мене і тебе. І гірко ставало після того. Як піс...
Читати далі →

Щиро прошу вибачення у Сергія Зарайського, Петра Кобевка та Юрія Чорнея. Зазвичай живеш і ніколи не задумуєшся над тим, що буде потім… якщо зараз все ОК, то, здається, навіщо перейматися майбутнім? Все це добре, але ж потім настає момент, коли в житті з'являються певні труднощі… Ось тоді і починаєш розуміти, що життя — це складна річ! Проживаючи його, потрібно все добре обмірковувати, адже ми маємо лише один шанс! Лише один… і змінити щось в минулому вже не взмозі... Шкодую, що поступив підло...
Читати далі →