Треба бути сильною

Уже другий тиждень поспіль ранок починався не з кави, потягування в ліжку чи зібрання думок, а з поспіху, в якому потрібно було не лише зібратися, а і згадати куди їхати цього разу. Її життя зависло між трьох міст, геть різних, але однаково дорогих людьми та спогадами. Будильник жорстоко роздирав тишу та змушував вставати, йому було байдуже, що вона вже не має ні сил ні бажання не те, що їхати, а виходити з квартири, він продовжував дзвонити й примусив пересилити себе і піднятись з ліжка. &quo...
Читати далі →

Вона так любила хризантеми, а їй усі дарували троянди

Легким поворотом ключа у замку  відчинила двері порожньої квартири в якій лише самотньо цокотів годинник, а на  підвіконні доживали останні хвилини  білі трояниди. Після важкого дня, який пройшов у міській метушні і постійному поспіху, вона зняла туфлі, занявши разом з ними ділову леді і пішла босоніж по холодній підлозі, яка так нагадувала про самотність. Зайшовши на кухню, відпрацьованими до досконалості рухами вона поставила готувати каву, а в той час звільнившись від сукні одягнула, до крику...
Читати далі →

Дощ

Дрібні холодні краплі дощу безсердечно капали на металеве підвіконня, відбиваючись від нього у всі боки. Сіре небо ніяк не могло розпогодитися і пролити на землю хоч промінь сонця. Скло вкрили каплі, в яких відблискували вогні нічного міста, манливо зачаровуючи. Її погляд уважно слідкував за переливами світла, а думки наповнювалися зловіщим мовчанням.

Кохання між ними розвивалося занадто швидко, щоб осягнути його розумом. Вона усвідомлювала, що той неймовірний запал любові, який виник між ними, немов грім серед ясного неба, не віщує нічого доброго, бо з таких швидких зв’язків навряд чи може виникнути щось довготривале та вартісне. Силу, з якою їх тягнуло один до одного, можна було порівняти тільки із земним тяжінням, яке не давало їм злетіти над усіма буденними переживаннями та суперечностями. Її заполонило це почуття, заплутало у свої сіті і не відпускало. Тому вона не могла, не хотіла зупиняти цей вир емоцій та чуттєвих переживань. 

Та раціо в її думках постійно підказувало, що вона повинна зупинитися, перервати цей гріховний зв'язок… Він мав родину: красиву ділову жінку та маленьку донечку, які не заслуговували на страждання та переживання, викликані болісними сварками. Давно відоме правило про неможливість побудови власного щастя на нещасті інших в котрий раз торувало їй доріжку, правильний і, напевно, єдиний шлях на зустріч світлу. 

Вона відчувала на собі його ніжний погляд – він щойно зайшов до кімнати – скільки всього можна було в ньому прочитати: і радість, і світло, і мрійливу віру у найкраще. Вона давно перестала вірити у щасливий кінець, ще тоді, коли вперше зрозуміла, що все-одно не пам’ятатиме його. Він знав про це, але така «маленька» перепона була нічим порівняно з його почуттями. Він був готовий на все заради одного її ясного погляду… 
Читати далі →

Ховаючись в безвиході думок... (Продовження "Вона закрила очі...")

Ховаючись в безвиході думок -
Шукаю свій малий куток,
В якому буду я чекати
Поки свічка буде догорати

Тоді й настане ніч лукава
І згасне вогник свічки у руці.
Заполонить все темрява яскрава,
А я боятимусь заснути. Знову. Так Вона це знала.

Хто...
Читати далі →

Холод

Я мечтать 
перестал, 
это страшно.
Мне плевать 
кто забрал, 
ведь не важно

Собирая
нелепые мысли,
Забывая
все то, что нависло,
Я пишу и дышу... Это кисло.

Сумасшествие
так озаряет,
что в приветствии
Читати далі →

Крадучись ми співали щось знайоме...

Крадучись ми співали щось знайоме,
танцювали на очах у всього світу,
Світло було у такому заломі,
що ти дарувала мені шматочок літа.

Боячись, що хтось побачить,
ти ховала мене в своєму погляді...
Хтось сказав, а що це значить,
те, що у нас на обличчі замість ...
Читати далі →

Изнутри

Постольку поскольку я бываю как все
Идя по дороге, думаю о хлебе
Или о том, как уехать летом в Туапсе
Или почему все плоское на небе?

Тридцать шесть градусов на душу
и я опять великий уникал
А одиночество, нада же,
как будто никогда и не бухал...

Б...
Читати далі →

Перед ранком

Ти кардинально змінила мої погляди на все, що навколо Я вкотре тобі повторюю, у тебе гастрит, тобі не можна колу… Навколо метушня, а мені по барабану Я як завжди зализую невідому рану.   Майже як у дешевому артхаузному кіно На задньому сидінні було якось все одно. Ми дивились у ві...
Читати далі →

Так народжується натхнення

Вона стоїть на чужому міському автовокзалі,
на другій платформі.
В руках тримає квиток,
на обличчі - усмішку.
Вона думає про сніг,
про холод,
про те,
що весна ще не скоро прийде,
а зима нікуди не дінеться...
Вона чекає  свій рейсовий...
Читати далі →

Діагноз...

Мозок плавиться від думок про Тебе і у відчаї тріпотить сердечко...Це невідома бацила чи то вірус? Маючи медичну освіту я навіть у цьому сумніваюсь... 

"Шалений потік почуттів у Неї, пристрасний потік гормонів - у Нього... Вони, здавалося б, такі різні:
Вона - "домашня" дитина,...
Читати далі →