Світи і лабіринти (роман) (2)

-                     Ще немає аж такої великої біди, – заспокоював власну розтривожену самість. – Ну вбив. І що? Чи мало людей на Землі гине? Є вбивці конкретніші, гірші за мене.Так він простував вулицею, не знаючи куди, бо варіанти уже вичерпались. І заколисував свою й без того напівдохлу совість безперервним бубонінням під ніс.-                     Онопрієнко. Скільки числиться за Онопрієнко? П’ять десятків? І він це робив свідомо. Так, свідомо!Хлопець ніколи не вмів керувати своїм голосом. А...
Читати далі →

Світи і лабіринти (роман) (1)

І-                     Ні. Це все не те. Твій невиправданий інтелектуалізм ламає мозок.Чай вистигав. Цвірінькали горобці. Було літо.-                     Ну от нащо ти викреслював той кут? Ти хочеш малювати квіти чи бути другим Пікассо?Ложка дзенькнула до стінки горняти й уляглася на столі, як розманіжена дівиця на пляжі.-                     Уммм… з лаймом воно і справді смачніше, – прицмокнув. – Не збрехала Григорівна. Уммм… – голосне сьорбання чоловіка різало слух.Хлопець зрозумів, що ця робо...
Читати далі →