[Ехо]

Вона затягує у свою безодню, наче магнітом. Щоразу дужче. Намагається обійняти і поцілувати холодним дощем. Здається, скоро здамся і дозволю їй керувати світом. Та, слухаючи тишу, яка уже дихає морозним повітрям, поволі усвідомлюю, що в осені немає шансів.

Кострубаті шматки тканини, як ...
Читати далі →