ІІ-                     Заради Бога, мене нічого не болить. Відпустіть додому.-                     Не можу, – спокійно відповіла медик, перевіряючи пацієнта на присутність рефлексів легенькими пощипуваннями. – Тут відчуваєте? – хлопець ствердно кивнув. – А тут? – відповідь та сама.-                     Чому?-                     Як це чому? Ви, молодий чоловіче, в реанімації знаходитесь.-                     Але ж мене нічого не болить.-                     Ще й би. Я б дуже сильно здивувалась,...
Читати далі →

-                     Ще немає аж такої великої біди, – заспокоював власну розтривожену самість. – Ну вбив. І що? Чи мало людей на Землі гине? Є вбивці конкретніші, гірші за мене.Так він простував вулицею, не знаючи куди, бо варіанти уже вичерпались. І заколисував свою й без того напівдохлу совість безперервним бубонінням під ніс.-                     Онопрієнко. Скільки числиться за Онопрієнко? П’ять десятків? І він це робив свідомо. Так, свідомо!Хлопець ніколи не вмів керувати своїм голосом. А...
Читати далі →