Вночі...

Найкращий час для творчості — це ніч, Де все поснуло і лиш серце говорить. Коли не заважає крик сторонніх дум, І можна сказати все, що спаде на ум. Тоді немає осуду навколо, Ніхто не скаже: «Не роби так ніколи». Не налаштує на провал, Чи мрію не спустить у підвал. Вночі коли усі поснули, Щось штурхається у грудях. Може то муза, а може то шал, Але точно не ваш крутий нрав. Вночі, навіть у пітьмі, Стають прозоріші думки. Які на сонці ніби вигорають, Чи то очі чиїсь дірки в них...
Читати далі →

Зазирнувши в очі манекену

Кажуть, очі – дзеркало душі… А дзеркала ж мають властивість битися. Дивна річ прийшла в голову - якщо душа розбита, то певно очі вже не покажуть нічого щирого. От вам і очі манекена.  
  З нещодавнього часу я намагаюся заглядати в очі частіше, ба, навіть намагаюс...
Читати далі →