Підсумки року у фотографіях

Цей рік для мене сміливо можна назвати роком Карпат. Я й раніше був не байдужий до гір і старався проводити там свої вихідні, але цього року, завдяки певним життєвим обставинам, я відкрив їх для себе з іншого боку. Горам не важливі твої матеріальні статки, положення у суспільстві, місце роботи, стать, вік чи політичні погляди. Для них важливо твоє ставлення до них. Вони завжди відповідають взаємністю, будь-то любов чи агресія. Дуже малою частиною тієї краси я як міг намагався поділитись з вами...
Читати далі →

Зачарований Свидовець

Сьогодні, коли політичне лайно як цунамі накочується аби розбитись об «день тиші» 25 жовтня, я вирішив розбавити стрічку новин насправді вічними цінностями. Вже два місяці минуло з цього походу, а спогади все не полишають, і тільки ними живу в тимчасовій ізоляції від гір. Про свидовецькі походеньки вже вийшло три розповіді у блозі (Дзеркало душі, Яблучна Ворожеска та Молочні ріки), а тепер настав час підсумкового звіту. Свидовецький хребет це фантастичне місце Карпат, де розташовані чотири висо...
Читати далі →

Яблучна Ворожеска

Стань над прірвою, розведи руки і глибоко вдихни. Ти чуєш цей запах, цю суміш свіжо зірваних фруктів, карпатських трав, та джерельної води? Так пахне яблучна Ворожеска. Та годі так глибоко дихати, в голові запаморочиться, а нам потрібно йти до озера крутою стежкою. Тут немає джипів й комерційних «матрацників», як на інших озерах, бо перші не можуть, а другі бояться, і за це я дякую тобі Творець. Можеш же коли захочеш. Сонце пірнає у воду дострибуючи до самого дна, прохолода пече на тілі, а ві...
Читати далі →

Дзеркало душі

Коли дзеркало вашої душі затягує туманом смутку, не варто сумувати через те чи впадати у відчай.Потрібно чекати, вірити і невпинно йти до своєї мети і своєї мрії. Сонце неодмінно зійде і розтопить туман як вершкове масло, і ти залишишся один на один з ранком і дзеркалом. Саме тоді варто замислитись. Що ми бачимо в дзеркалі щодня? Обличчя? Тіло? Ні… Значить щось йде не так. Допоки не будуть віддзеркалюватись пухнасті світлі думки вашої ясної душі, допоки хвилі настрою, що піднімаються вітром ...
Читати далі →

Не останній спалах

Ранок після «Бограчу» у таборі нагадує мурашник. Всі бігають, збираються, на ходу снідають, вирішують хто куди йде далі, вивчають на картах особливості маршрутів. В мене ранок трохи ускладнився вчорашніми веселощами. Оскільки стільки всього смачного окрім бограчу. Андрій, як і обіцяв, доставив з Білорусії Зубровку, фірмовий напій дяді Вови «ОН», я просто не міг не скуштувати, ну, а нові напої, такі як какао-бражка від Славіка, теж були цікавими.Проте свіже гірське повітря, джерельна вода, снідан...
Читати далі →