Так осінь до мене прийшла

Ти влітаєш у осені вогкеє плетиво ... Загадковими сонними й в міру терпкими думками. Зогріваєш шаленую душу палючим затишком, Розбираючи світ фрагментарно — шматок за шматком. Там летить непалаючий лист із людської душі, Вона щойно жила, а тепер опадає  багряно. Там стікають думки у канави з міських сторіч — Вони жили колись, а наразі в історію сходять. І пливуть, і пливуть, умиваючи брук зо спеки. Переплетення сонця і власного сонного марення, Невагомість душі та твоє особисте отруєн...
Читати далі →

Петре-Павле, літо збігло...

Петре-Павле, літо збігло
Як на парі молоко...
На копицю сонце сіло,
Звідти дивиться в вікно...

Петре-Павле, відіпрали
У трьох водах нас дощі -
З цебер злили і забрали
Від весни собі ключі.

І сказали бігти в осінь -
І горіти в листопад.
В ...
Читати далі →